ослабати

ОСЛАБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., рідко ОСЛАБІ́ТИ, і́ю, і́єш; мин. ч. ослабі́в і осла́б, ла, ло; ОСЛА́БНУТИ, ОСЛА́БТИ, бну, бнеш; мин. ч. осла́бнув і осла́б, ла, ло; док.

1. Ставати фізично слабим, безсилим; втрачати фізичну силу; слабіти, слабнути.

Під тими поглядами, що або сміялися, або іскрами обсипували його, – м'як [Сава], ослабав і тратив усяку волю (О. Кобилянська);

Сталося так, що раптом ослабіли в нього руки, і він упав на підлогу кволий і безпомічний, мов дитя (А. Шиян);

Всю дорогу Купріян лежав під кожухом, нічого не їв, не пив і ослаб так, що старший брат підводив його попід руки (Григорій Тютюнник);

// Втрачати колишню гостроту; притуплюватися (про зір, слух, пам'ять і т. ін.).

Уже ото й перші півні проспівали були, а він усе не спав .. Потім, нарешті, почув, що стомився дуже: якось прив'яла увага й думки стали важкі, і ніби ослабла пам'ять (А. Головко);

// Ставати тихішим.

Голос у неї ослаб, став тихий, тоненький, немов дитячий (Леся Українка);

// Втрачати свою міць, здатність до опору, боротьби.

На заході сонця Саібове військо ослабло, знесилилось, подалось (І. Нечуй-Левицький).

2. Ставати менш натягнутим, тугим, пружним; відпускатися; послаблятися.

Він [пліт] був важкий, кострубатий, і його треба було нести так, щоб не ослаб мотуз (М. Коцюбинський);

Ось оця струна зовсім порвалась, Ти не торкай її, ся так ослабла, Мов тетива в дитячім самострілі (Леся Українка);

– Він такі бочки майструє, що .. котіть по дорозі від Полтави через Троянівку.., то ні один обруч не ослабне, ні одна клепка не випаде (Григорій Тютюнник);

// Переставати міцно, щільно триматися, прилягати до чого-небудь; розхитуватися.

У Брянського кінь теж клацав: підкови ослабли, і їх треба було підтягати (О. Гончар).