отаман

ОТА́МАН, а, ч.

1. іст. Виборний або призначений ватажок козацького війська.

То не козак, що отаманом не думає бути (прислів'я);

Підійшов відважний Степан Разя, отаман козацтва донського, привітався (Я. Качура);

// Представник козацької адміністрації у населених пунктах в Україні XVII–XVIII ст.

Отаман Савку раз побив, Савка думає, що й Голова, й поліція Отамана боїться! (Л. Боровиковський);

Отаман Гук, ступивши на два кроки, ревнув з помосту поверх всіх голів: – Наш гетьман, властію [владою] високий, такий наказ читати повелів! (Л. Костенко);

В кожному полковому і сотенному місті був також городовий отаман.., який наглядав за порядком у місті (з наук. літ.).

2. У дореволюційній Росії – начальник козачих військ і поселень, що виконував військові, поліцейські та адміністративні функції.

Станичний отаман.

3. У роки громадянської війни – ватажок озброєних формувань, що боролися проти встановлення радянської влади.

Купу кінного козацтва головного отамана Симона Петлюри вів Половець Оверко (Ю. Яновський);

О скільки ласки і любові було у криках козаків! – Ми за тобою, отамане! (В. Сосюра).

4. заст. Ватажок, керівник.

Ґонта і Залізняк, отамани того кровавого діла, може, виведені в мене не так, як вони були, – за це не ручаюсь (Т. Шевченко);

Старший брат і усім отаман сидить, люлька його згасла і дивиться він у землю (Марко Вовчок);

На майдані коло церкви революція іде. – Хай чабан! – усі гукнули, – За отамана буде (П. Тичина);

// Той, хто очолює яку-небудь виробничу і т. ін. групу людей.

Табір ще спить. Тільки не спить чогось чумацький отаман... не спить, по табору ходить... (М. Коцюбинський);

Я впізнав голос отамана рибальської ватаги (Ю. Яновський);

Юрбами ходять отамани за прикажчиками... А наймачам цього тільки й треба: пропонують .. нікчемні ціни (О. Гончар).

Вести́ ота́мана див. вести́;

За ота́мана ходи́ти див. ходи́ти;

(1) Курінни́й ота́ман, іст.:

а) виборна особа, що керувала куренем (у 3 знач.).

Тілько три чайки, слава Богу, Отамана курінного, Сироти Степана молодого, Синє море не втопило (Т. Шевченко);

[Горобець:] Дозволь слово мовити, курінний отамане (О. Корнійчук);

б) ватажок куреня (у 5 знач.);

(2) Вата́жний ота́ман;

(3) Кошови́й ота́ман, іст. – кошовий на Запорозькій Січі (XVI–XVIII ст.), виборна особа, якій належала найвища адміністративна, військова та судова влада.

Звичайно, кошовим отаманом обиралась особа, бажана для старшинської верхівки (з наук.-попул. літ.);

Останнім кошовим отаманом був Петро Калнишевський (з навч. літ.);

(4) Наказни́й ота́ман – особа, що тимчасово обіймала посаду отамана;

(5) Стани́чний ота́ман, іст. – у дореволюційній Росії – начальник козацьких військ і поселень, що виконував військові, поліцейські та адміністративні функції.