отаман
ОТА́МАН, а, ч.
1. іст. Виборний або призначений ватажок козацького війська.
То не козак, що отаманом не думає бути (Укр.. присл.., 1955, 76);
Підійшов відважний Степан Разя, отаман козацтва донського, привітався (Кач., Вибр., 1947, 251);
// Представник козацької адміністрації у населених пунктах на Україні в XVII-XVIII ст.
Отаман Савку раз побив, Савка думає, що й Голова, й поліція Отамана боїться! (Бор., Тв., 1957, 160);
В кожному полковому і сотенному місті був також городовий отаман — представник козацької адміністрації, який наглядав за порядком у місті (Іст. УРСР, І, 1953, 275).
Курінни́й ота́ман див. курінни́й;
Наказни́й ота́ман див. наказни́й.
2. У дореволюційній Росії — начальник козачих військ і поселень, що виконував військові, поліцейські та адміністративні функції.
Станичний отаман.
3. У роки громадянської війни — верховода контрреволюційних банд.
Взяли отамана в полон чекісти дружною юрбою (Сос., І, 1957, 417);
Окопавшись в одній глитайській хаті, .. отаман не хотів здаватися з своїми найбільш відчайдушними головорізами (Цюпа, Три явори, 1958, 22).
4. заст. Ватажок, керівник.
Гонта і Залізняк, отамани того кровавого діла, може, виведені в мене не так, як вони були, — за це не ручаюсь (Шевч., І, 1963, 143);
Старший брат і усім отаман сидить, люлька його згасла і дивиться він у землю (Вовчок, І, 1955, 321);
На майдані коло церкви революція іде. — Хай чабан! — усі гукнули, — За отамана буде (Тич., І, 1957, 56);
// Той, хто очолює яку-небудь виробничу і т. ін. групу людей.
Табір ще спить. Тільки не спить чогось чумацький отаман… не спить, по табору ходить… (Коцюб., І, 1955, 179);
Я впізнав голос отамана рибальської ватаги (Ю. Янов., II, 1958, 163);
Юрбами ходять отамани за прикажчиками… А наймачам цього тільки й треба: пропонують.. нікчемні ціни (Гончар, І, 1959, 38).
Води́ти (вести́) ота́мана; За ота́мана ходи́ти — верховодити у якій-небудь справі.
— Тут на косовиці я веду отамана, як у нас Мар’ян (Стельмах, І, 1962, 516);
Настала косовиця. За отамана ходить [Чіпка]! (Мирний, II, 1954, 217).
Значення в інших словниках
- отаман — ота́ман іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- отаман — ВАТАЖОК, КЕРІВНИК; (Запорізької Січі) кошовий; зб. отамання. Словник синонімів Караванського
- отаман — див. керівник Словник синонімів Вусика
- отаман — -а, ч. 1》 іст. Виборний або призначений ватажок козацького війська. || Представник козацької адміністрації у населених пунктах в Україні в 17-18 ст. Курінний отаман. Наказний отаман. Великий тлумачний словник сучасної мови
- отаман — ОТА́МАН, а, ч. 1. іст. Виборний або призначений ватажок козацького війська. То не козак, що отаманом не думає бути (прислів'я); Підійшов відважний Степан Разя, отаман козацтва донського, привітався (Я. Словник української мови у 20 томах
- отаман — Козацький ватажок; під час громадянської війни в Росії та в Україні 1917-20 командир загону, який боровся з більшовиками. Універсальний словник-енциклопедія
- отаман — ВАТАЖО́К (керівник певної організованої групи людей — загону, банди тощо), ПРОВІДНИ́К, ОТАМА́Н, ПРОВОДИ́Р, ВАТА́Г, ВАТАЖКО́ рідше, ПРОВОДА́Р рідше, ПРОВІ́ДЕЦЬ (ПРОВІ́ДЦЯ) розм. рідко, ПРИВІ́ДЕЦЬ (ПРИВІ́ДЦЯ) розм. рідко, ВОЖА́К розм. рідко; БА́ТЬКО заст. Словник синонімів української мови
- отаман — Ота́ман, -на, -ма́не! -ма́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- отаман — Ота́ман, -на м. 1) Атаманъ, предводитель въ войскѣ. 2) Вообще старшее начальствующее лицо для группы людей, стоящихъ у одного дѣла, староста въ артели; отаман у чумаковъ, косарей, рыболововъ, щетинниковъ, пастуховъ... Словник української мови Грінченка