1. Великий тлумачний словник сучасної мови

отаман

ота́ма́н

-а, ч.

1》 іст. Виборний або призначений ватажок козацького війська.

|| Представник козацької адміністрації у населених пунктах в Україні в 17-18 ст. Курінний отаман. Наказний отаман.

2》 У дореволюційній Росії – начальник козачих військ і поселень, що виконував військові, поліцейські та адміністративні функції. Станичний отаман.

3》 У роки громадянської війни – верховода контрреволюційних формувань.

4》 заст. Ватажок, керівник.

|| Той, хто очолює яку-небудь виробничу і т. ін. групу людей.

5》 іст. На Правобережній Україні і в Галичині – сільський староста.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. отаман — ота́ман іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. отаман — ВАТАЖОК, КЕРІВНИК; (Запорізької Січі) кошовий; зб. отамання. Словник синонімів Караванського
  3. отаман — див. керівник Словник синонімів Вусика
  4. отаман — ОТА́МАН, а, ч. 1. іст. Виборний або призначений ватажок козацького війська. То не козак, що отаманом не думає бути (прислів'я); Підійшов відважний Степан Разя, отаман козацтва донського, привітався (Я. Словник української мови у 20 томах
  5. отаман — Козацький ватажок; під час громадянської війни в Росії та в Україні 1917-20 командир загону, який боровся з більшовиками. Універсальний словник-енциклопедія
  6. отаман — ВАТАЖО́К (керівник певної організованої групи людей — загону, банди тощо), ПРОВІДНИ́К, ОТАМА́Н, ПРОВОДИ́Р, ВАТА́Г, ВАТАЖКО́ рідше, ПРОВОДА́Р рідше, ПРОВІ́ДЕЦЬ (ПРОВІ́ДЦЯ) розм. рідко, ПРИВІ́ДЕЦЬ (ПРИВІ́ДЦЯ) розм. рідко, ВОЖА́К розм. рідко; БА́ТЬКО заст. Словник синонімів української мови
  7. отаман — Ота́ман, -на, -ма́не! -ма́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. отаман — ОТА́МАН, а, ч. 1. іст. Виборний або призначений ватажок козацького війська. То не козак, що отаманом не думає бути (Укр.. присл.., 1955, 76); Підійшов відважний Степан Разя, отаман козацтва донського, привітався (Кач., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  9. отаман — Ота́ман, -на м. 1) Атаманъ, предводитель въ войскѣ. 2) Вообще старшее начальствующее лицо для группы людей, стоящихъ у одного дѣла, староста въ артели; отаман у чумаковъ, косарей, рыболововъ, щетинниковъ, пастуховъ... Словник української мови Грінченка