отарний
ОТА́РНИЙ, а, е.
Прикм. до ота́ра.
Пасовища поділяють на гуртові й отарні ділянки (з наук. літ.);
// Характерний для отари.
Сей народ не міг виробити в собі нічого, – нічого, опріч безладного, безглуздого отарного духу (Б. Грінченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me