1. Словник української мови у 20 томах

охаблений

ОХАБЛЕ́НИЙ, а, е, діал.

1. Дієпр. пас. до оха́бити.

2. у знач. прикм. Непотрібний, зайвий.

– Марш, старий, із хати!.. Викинули [діти], як віник охаблений (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. охаблений — Охабле́ний: — стертий, непотрібний, проклятий [21] — стертий [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. охаблений — -а, -е, зах. Осоружний. Дідько охаблений лайл. — клятий біс. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. охаблений — Охабле́ний, -а, -е Никому ненужный, отъ котораго каждый хотѣлъ бы избавиться. дідько охабле́ний. Окаянный, проклятый чертъ. Вх. Зн. 45. Словник української мови Грінченка