1. Словник української мови у 20 томах

пальчик

ПА́ЛЬЧИК, а, ч.

1. Зменш.-пестл. до па́лець 1.

Враз Харитя почула, що сльози душать її. Зразу якось дуже жаль стало їй слабої матері, дужче заболів той пальчик, що втяла серпом (М. Коцюбинський);

Черевички на високих каблучках тісно обжимають вузеньку ступню, видно, де й пальчики лежать рядочком (Григорій Тютюнник).

2. перен. Невеликий предмет видовженої форми.

Крізь жовтий пересохлий торішній листок пробивається зелений пальчик весняної квітки (Ю. Яновський);

Чай. З вином і з цитриною та овочевим соком. До цього ж солоні пальчики з кмином (Ірина Вільде);

Будь-де, і на стільцях, і на підвіконнях, – валялися, як заманеться, тюбики олійних фарб, квадратики акварелі, пальчики сухих фарб – пастелі (Г. Колісник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пальчик — па́льчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. пальчик — -а, ч. 1》 Зменш.-пестл. до палець 1). 2》 перен. Невеликий предмет видовженої форми. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пальчик — па́льчики обли́зувати / облиза́ти, жарт. 1. Бути дуже задоволеним чим-небудь (перев. їжею, питвом). — А що? Я і є кок! У флоті на “Святому Владимирові” плавав,— хвалився дід Карась.— Всі пальчики облизували (В. Фразеологічний словник української мови
  4. пальчик — Па́льчик, -ка, на -ку; -чики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. пальчик — ПА́ЛЬЧИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до па́лець 1. Враз Харитя почула, що сльози душать її. Зразу якось дуже жаль стало їй слабої матері, дужче заболів той пальчик, що втяла серпом (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  6. пальчик — Пальчик, -ка м. 1) ув. отъ палець. 2) мн. Въ орнаментѣ при раскрашиваніи посуды или печей: три короткія линіи рядомъ. Вас. 184. Kolb. І. 156. 3) мн. раст. Geranium sylvaticum. Вх. Пч. І. 10. Словник української мови Грінченка