1. Словник української мови Грінченка

пальчик

Пальчик, -ка

м.

1) ув. отъ палець.

2) мн. Въ орнаментѣ при раскрашиваніи посуды или печей: три короткія линіи рядомъ. Вас. 184. Kolb. І. 156.

3) мн. раст. Geranium sylvaticum. Вх. Пч. І. 10.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пальчик — па́льчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. пальчик — -а, ч. 1》 Зменш.-пестл. до палець 1). 2》 перен. Невеликий предмет видовженої форми. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пальчик — ПА́ЛЬЧИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до па́лець 1. Враз Харитя почула, що сльози душать її. Зразу якось дуже жаль стало їй слабої матері, дужче заболів той пальчик, що втяла серпом (М. Словник української мови у 20 томах
  4. пальчик — па́льчики обли́зувати / облиза́ти, жарт. 1. Бути дуже задоволеним чим-небудь (перев. їжею, питвом). — А що? Я і є кок! У флоті на “Святому Владимирові” плавав,— хвалився дід Карась.— Всі пальчики облизували (В. Фразеологічний словник української мови
  5. пальчик — Па́льчик, -ка, на -ку; -чики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. пальчик — ПА́ЛЬЧИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до па́лець 1. Враз Харитя почула, що сльози душать її. Зразу якось дуже жаль стало їй слабої матері, дужче заболів той пальчик, що втяла серпом (Коцюб. Словник української мови в 11 томах