паничик
ПАНИ́ЧИК, а, ч.
Зменш.-пестл. до пани́ч.
– Паничики! – промовила [Олександра] до паничів, кланяючись у землю, – будьте милостиві до моїх хлопців! (Марко Вовчок);
У панському дворі було неблагополучно! Маленький, 5 років, паничик Вітюньо обліг на смертній постелі (Дніпрова Чайка);
Гувернантки – в бриликах пиріжком – повагом виводили на гігієнічний променад паничиків та панночок в широких брилях на резинках (Ю. Смолич).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- паничик — пани́чик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- паничик — -а, ч. Зменш.-пестл. до панич. Великий тлумачний словник сучасної мови
- паничик — ПАНИ́ЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до пани́ч. — Паничики! — промовила [Олександра] до паничів, кланяючись у землю, — будьте милостиві до моїх хлопців! (Вовчок, І, 1955, 33); У панському дворі було неблагополучно!... Словник української мови в 11 томах