парадний
ПАРА́ДНИЙ, а, е.
1. Прикм. до пара́д 1.
Моряки вишикувались парадним строєм на підводних човнах (О. Довженко);
// Признач. для параду.
Він зняв парадного мундира, сховав регалії свої (М. Упеник);
// Такий, як на параді.
Ще ніколи не бачив я Григорія таким бадьорим, веселим. Він ішов парадним кроком (Є. Кравченко).
2. Стос. до параду (у 2 знач.), пов'язаний із святом, святкуванням чого-небудь.
Ольга бувала в Народному домі лише з нагоди таких парадних оказій, як новорічний бал (Ірина Вільде);
// Пристосований для урочистих прийомів або церемоній; нарядний.
В перших, парадних покоях стіни блищали білими шпалерами з срібними квітками (І. Нечуй-Левицький);
В парадних залах скинули з меблів чохли (З. Тулуб);
// Признач. для урочистої, святкової і т. ін. нагоди.
Попереду всіх підскочив до хлопця юнак в новій парадній студентській формі (С. Васильченко);
// Одягом, манерами і т. ін. пристосований до урочистої, святкової і т. ін. обстановки.
Дзеркало подвоїло наші парадні фігури (М. Коцюбинський).
3. Який відзначається пишністю, урочистістю; святковий.
Обід мав бути далеко пізніше і дуже парадний (Леся Українка);
Його [коня] Йонька годував окремо і не шкодував вівса, бо думалося викохати для парадних виїздів – десь у гості, на базари (Григорій Тютюнник);
// Який вирізняють як центральний, який є центральним.
І з тим самим певним, військовим виразом очей, посмішки, всієї постаті він [Іваненко] увійшов у парадні двері міністерства державної безпеки (В. Винниченко).
4. Передній, головний (про сходи, вхід і т. ін.); протилежне задній, чорний.
Картка, прибита на парадних сходах, оголошує: “Прийом слабих од 4-ї до 6-ї години” (Грицько Григоренко);
Одноповерховий, крихітний будиночок на Жилянській вулиці, де вона жила, стояв із забитим на зиму парадним ходом (В. Підмогильний);
// у знач. ім. пара́дне, ного, с. Передній, головний вхід.
Внизу, біля парадного, подало сигнал замовлене звечора таксі (В. Кучер).
5. перен. Розрахований лише на зовнішнє враження, зовнішній ефект; показний.
Парадна фраза.
Значення в інших словниках
- парадний — пара́дний прикметник Орфографічний словник української мови
- парадний — (одяг) святковий, пишний, чепурний, ошатний; (обід) урочистий; (вхід) головний, не чорний; (бік) показний; парадовий. Словник синонімів Караванського
- парадний — -а, -е. 1》 Прикм. до парад 1). || Признач. для параду. || Такий, як на параді. 2》 Стос. до параду (у 2 знач.), пов'язаний зі святом, святкуванням чого-небудь. || Пристосований для урочистих прийомів або церемоній; нарядний. || Признач. Великий тлумачний словник сучасної мови
- парадний — (вхід) головний, див. фронтовий (заля) святкова (крок) битий, див. маршувати (похід) урочистий, див. дефілювати Словник чужослів Павло Штепа
- парадний — пара́дний набундючений, неприступний (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- парадний — пара́дна сторона́. Те, що розраховане лише на зовнішнє враження; навмисно увиразнене, підкреслене, показне. Париж відкритий для всіх, приймає всіх, захоплює, заворожує. Особливо ж — із своїх парадних сторін (М. Слобошпицький). Фразеологічний словник української мови
- парадний — ГОЛОВНИ́Й (який міститься, перебуває в центрі чого-небудь), ЦЕНТРА́ЛЬНИЙ, ПАРА́ДНИЙ, ПАРАДО́ВИЙ заст. (про сходи, вхід і т. ін.). З бічних вулиць і завулків все виїздили на головну вулицю нові грузовики (В. Словник синонімів української мови
- парадний — Пара́дний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- парадний — ПАРА́ДНИЙ, а, е. 1. Прикм. до пара́д 1. Моряки вишикувались парадним строєм на підводних човнах (Довж., І, 1958, 126); Красиве хвилююче видовище являє урочистий марш парадних частин (Рад. Укр., 2.V 1961, 1); // Признач. для параду. Словник української мови в 11 томах
- парадний — Парадний, -а, -е Парадный. Парадні покої. Левиц. І. Словник української мови Грінченка