парадний

Значення в інших словниках

1. парадний — пара́дний прикметник Орфографічний словник української мови
2. парадний — (одяг) святковий, пишний, чепурний, ошатний; (обід) урочистий; (вхід) головний, не чорний; (бік) показний; парадовий. Словник синонімів Караванського
3. парадний — -а, -е. 1》 Прикм. до парад 1). || Признач. для параду. || Такий, як на параді. 2》 Стос. до параду (у 2 знач.), пов'язаний зі святом, святкуванням чого-небудь. || Пристосований для урочистих прийомів або церемоній; нарядний. || Признач. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. парадний — (вхід) головний, див. фронтовий (заля) святкова (крок) битий, див. маршувати (похід) урочистий, див. дефілювати Словник чужослів Павло Штепа
5. парадний — ПАРА́ДНИЙ, а, е. 1. Прикм. до пара́д 1. Моряки вишикувались парадним строєм на підводних човнах (О. Довженко); // Признач. для параду. Він зняв парадного мундира, сховав регалії свої (М. Упеник); // Такий, як на параді. Словник української мови у 20 томах
6. парадний — пара́дна сторона́. Те, що розраховане лише на зовнішнє враження; навмисно увиразнене, підкреслене, показне. Париж відкритий для всіх, приймає всіх, захоплює, заворожує. Особливо ж — із своїх парадних сторін (М. Слобошпицький). Фразеологічний словник української мови
7. парадний — ГОЛОВНИ́Й (який міститься, перебуває в центрі чого-небудь), ЦЕНТРА́ЛЬНИЙ, ПАРА́ДНИЙ, ПАРАДО́ВИЙ заст. (про сходи, вхід і т. ін.). З бічних вулиць і завулків все виїздили на головну вулицю нові грузовики (В. Словник синонімів української мови
8. парадний — Пара́дний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. парадний — ПАРА́ДНИЙ, а, е. 1. Прикм. до пара́д 1. Моряки вишикувались парадним строєм на підводних човнах (Довж., І, 1958, 126); Красиве хвилююче видовище являє урочистий марш парадних частин (Рад. Укр., 2.V 1961, 1); // Признач. для параду. Словник української мови в 11 томах
10. парадний — Парадний, -а, -е Парадный. Парадні покої. Левиц. І. Словник української мови Грінченка