пелька

ПЕ́ЛЬКА, и, ж., вульг.

1. Рот.

А суддя, як уздрів бублики, так мерщій за них та й став у пельку пхати (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Добре Вам, Хомо, що ви самі, а у мене три пельки в хаті (М. Коцюбинський);

– Вони думають, що ти мати, – сміявся Тимко, а Орися ловила комах і напихала пташенятам в ненажерливі пельки (Григорій Тютюнник);

* Образно. Вода кипить, Виводять кола чорториї І в чорні пельки водянії втягають все, що набіжить (Микола Чернявський).

2. Те саме, що гло́тка.

Біля обмерзлого студня, димлячи парою, на всі груди іржали відгодовані огирі, і те гоготіння сильних пельок довго блукало по байраках (Григорій Тютюнник).

◇ Де́рти ро́та (пе́льку) див. де́рти;

(1) Запхну́ти пе́льку (д) див. затуля́ти;

Затули́ти (закри́ти, замкну́ти, заткну́ти і т. ін.) / затуля́ти (закрива́ти, замика́ти, затика́ти і т. ін.) ро́та (уста́, грубо пе́льку, пи́сок і т. ін.) див. затуля́ти;

Лі́зти в па́щу (в па́зурі, в пе́льку і т. ін.) див. лі́зти;

Набива́ти (напиха́ти) / наби́ти (напха́ти) пе́льку (ке́ндюх, че́рево і т. ін.), див. набива́ти;

(2) На всю пе́льку, вульг.:

а) (зі сл. кричати, репетувати і т. ін.) дуже голосно, щосили.

Вдома вона кричала й репетувала на всю пельку: там вона забувала, що вона свята та божа... (І. Нечуй-Левицький);

З полум'я... несподівано схопився вихор, неначе клуня роззявила рота, позіхнула й засопла на всю пельку (І. Нечуй-Левицький);

б) (зі сл. пити) дуже багато.

Медосолодким вином одурманений ти. Воно шкодить Кожному, хто його п'є на всю пельку, не знаючи міри (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);

Не лі́зе (не йде) / не полі́зе в рот (у го́рло, грубо в пе́льку) див. лі́зти;

(3) Неси́та пе́лька – про скупість, зажерливу вдачу.

[Старшина:] Усе є, благодарить Бога [дякувати Богу], а ще мало! Щоб то задовольниться. От же ні, така вже пелька людська несита (І. Карпенко-Карий);

(4) Пороззявля́ли пе́льки (д) див. роззявля́ти;

Роззявля́ти / роззя́вити паще́ку (пе́льку) див. роззявля́ти.