1. Словник синонімів української мови

пелька

ГЛО́ТКА (верхня частина травного каналу), ПЕ́ЛЬКА вульг., ХА́ВКА зневажл., діал. Упіймали плотку, що не лізе й в глотку (прислів'я); (Горпина:) Давай лиш, сестро, чарку горілки, або чаю, або чого-небудь, бо в мене пелька засохла од біганини (І. Нечуй-Левицький); — Се я її хлюпнула, щоб їй залляти оту широку хавку, — насміхалася Ганка (І. Франко).

РОТ (порожнина між верхньою й нижньою щелепами з отвором у нижній частині обличчя; обрис і розріз губ), УСТА́ мн., ПА́ЩА зневажл., ПАЩЕ́КА зневажл., ПЕ́ЛЬКА вульг., ВЕ́РША зневажл., ХА́ВКА зневажл. діал., ПИ́СОК зневажл. діал., ҐА́ВРА діал. Походжає (отаман) вздовж байдака. Гасне люлька в роті (Т. Шевченко); Розкривши бородату пащу, реве (дід) з такою силою, що в його здоровенних грудях гуде, як у дзвоні (Григорій Тютюнник); (Степан:) Оксано, Оксано! Я помстився за тебе! Оцими власними руками я роздер пащеку Теклі (М. Кропивницький); А суддя, як уздрів бублики, так мерщій за них та й став у пельку пхати (Г. Квітка-Основ'яненко); Глянула на мене, та як роззявить свою вершу, як гавкне на ввесь город (І. Нечуй-Левицький); — Се я її хлюпнула, щоб їй залляти оту широку хавку, — насміхалася Ганка (І. Франко); (Кармелюк:) Ану, закрий свій писок, проклята відьмо..! (С. Васильченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пелька — пе́лька іменник жіночого роду вульг. Орфографічний словник української мови
  2. пелька — Горло, горлянка, ВУЛ. рот, сов. глотка. Словник синонімів Караванського
  3. пелька — див. горло; рот Словник синонімів Вусика
  4. пелька — -и, ж., вульг. 1》 Рот. 2》 Те саме, що глотка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пелька — ПЕ́ЛЬКА, и, ж., вульг. 1. Рот. А суддя, як уздрів бублики, так мерщій за них та й став у пельку пхати (Г. Квітка-Основ'яненко); – Добре Вам, Хомо, що ви самі, а у мене три пельки в хаті (М. Словник української мови у 20 томах
  6. пелька — де́рти ро́та (пе́льку), зневажл. Голосно, надривно кричати, горланити. — Справді, хто б то був, чий то міг бути голос? — Чого це ти згадала..? — запитав Данько.— Просто хтось із хутірських рота дер (О. Гончар); // Голосно, з великим напруженням співати. Фразеологічний словник української мови
  7. пелька — Пе́лька, -льки, -льці; пе́льки, пе́льок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. пелька — ПЕ́ЛЬКА, и, ж., вульг. 1. Рот. А суддя, як уздрів бублики, так мерщій за них та й став у пельку пхати (Кв.-Осн., II, 1956, 279); — Добре Вам, Хомо, що ви самі, а у мене три пельки в хаті (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  9. пелька — Пе́лька, -ки ж. Глотка. Напекла стара моя такого хліба, що і в пельку не лізе. Кобеляк. 7. П'ять літ роблю на чужу пельку. Г. Барв. 321. Словник української мови Грінченка