пелька

ПЕ́ЛЬКА, и, ж., вульг.

1. Рот.

А суддя, як уздрів бублики, так мерщій за них та й став у пельку пхати (Кв.-Осн., II, 1956, 279);

— Добре Вам, Хомо, що ви самі, а у мене три пельки в хаті (Коцюб., II, 1955, 34);

— Вони думають, що ти мати, — сміявся Тимко, а Орися ловила комах і напихала пташенятам в ненажерливі пельки (Тют., Вир, 1964, 519);

*Образно. Вода кипить, Виводять кола чорториї І в чорні пельки водянії втягають все, що набіжить (Черн., Поезії,1959, 238).

2. Те саме, що гло́тка.

Біля обмерзлого студня, димлячи парою, на всі груди іржали відгодовані огирі, і те гоготіння сильних пельок довго блукало по байраках (Тют., Вир, 1964, 414).

◊ Де́рти (дра́ти) пе́льку — голосно кричати; горланити;

Залива́ти (зали́ти, залля́ти) пе́льку [собі́] — напиватися п’яним.

Уже.. [Гриць] одною ногою в ямі, а ще як заллє собі пельку, то мало що хибує, аби по стінах не дерся (Март., Тв., 1954, 61);

Залляли пельку… Одшуміло… Розвіявсь од кадила дим… І кров засохла… А Трясило не вірить ще очам своїм (Сос., І, 1957, 361);

Затика́ти (заткну́ти, затка́ти) пе́льку див. затика́ти¹;

Затика́ти (заткну́ти, запиха́ти, запха́ти) пе́льку кому: а) примушувати мовчати, не дозволяти висловлювати свою думку.

З грошима вже йому і жінки не страшно: од нового очіпка, плахти, намиста з дукачами хоч яка притихне, хоч якій пельку заткнеш (Стор., І, 1957, 53);

б) задобрювати кого-небудь з метою не розголошувати якоїсь справи, таємниці і т. ін.

— Тільки ось що, — зам’явся Головатий, — нам потрібні гроші на дорожні витрати, часом, може, й на те, щоб заткнути пельку якомусь не в міру запопадливому справникові чи бургомістрові (Добр., Очак. розмир, 1965, 19);

— Пошлеш титарям два вози горшків: сунеш благочинному в зуби горшка, а благочинній макітру, то запхнеш пельку й благочинному, й благочинній! (Н.-Лев., III, 1956, 180);

На всю пе́льку — дуже голосно (кричати, лаяти, репетувати і т. ін.).

Вдома вона кричала й репетувала на всю пельку: там вона забувала, що вона свята та божа… (Н.-Лев., IV, 1956, 70);

Напха́ти пе́льку — наїстися.

[Семен:] Одначе наминаєш, мов той кіт! [Іван:] Та знаєш, аби чим-небудь напхати пельку (Кроп., І, 1958, 82);

Неси́та пе́лька — про скупість, зажерливу вдачу.

[Старшина:] Усе є, благодарить бога, а ще мало! Щоб то задовольниться. От же ні, така вже пелька людська несита (К. —Карий, І, 1960, 38);

Роззя́вити пе́льку; Пороззявля́ти пе́льки на кого — лаяти, докоряти кого-небудь або скаржитись на когось.

— Коли б я не ходив у походи і не бив турків та татарву — ніколи не був би я гетьманом, і наша січова сіромашня тоді на мене пельки пороззявляла б, вимагаючи, щоб мою землю залічили до земель, які щороку розподіляють проміж зимівниками (Тулуб, Людолови, І, 1957, 87);

У пе́льку лі́зти див. лі́зти;

У пе́льку не лі́зе див. лі́зти.