передзвін

ПЕРЕДЗВІ́Н, во́ну, ч.

1. Звуки кількох церковних дзвонів.

– Господи помилуй! – вдарив трьохсотголосий хор під гудіння й передзвін великих і малих дзвонів (О. Довженко);

Дзвонар піднявся вузенькими східцями на дзвіницю, і через хвилину над слободою попливли великодні передзвони (А. Шиян);

// Звуки кількох різних дзвінків по черзі.

Робочий день у конторі почався клацанням рахівниць, телефонним передзвоном, безконечним рипом дверей (В. Кучер);

// Дзвін годинника.

Передзвін годинника зірвав мене з ліжка (із журн.);

// Дзвін кількох струн музичного інструмента.

Чутлива, багатострунна кобза, що висить на кілочку, поки кобзар говорить, резонує-перегукується з ним слабеньким мелодійним передзвоном (І. Волошин);

Дрібно-дрібно перебирають пальці струни. Передзвони приструнків немов повисають на гудінні басів (з наук. літ.);

// перен. Дзвінкі, мелодійні, приємні для слуху звуки.

Краса в лісі влітку, скільки пташиного дзвону-передзвону! Та всі голоси – і зяблика, і вівсянки, і зеленушки (О. Донченко);

Я чую, як шумлять долини, .. І шепіт втомлений ялини, І мідний передзвін сосни (М. Бажан).

2. Дзвін від ударів металевих або скляних предметів один об один.

Похмурі, суворі люди щось майструють, крають, кують, і тихий передзвін усяких металів оддається по всіх кутках цих похмурих мурів (С. Васильченко);

Крізь збуджений гомін голосів, крізь передзвін чарок до Ілонки долітали страшні .. слова про якусь загрозу (О. Гончар);

Мовчазно сунула руська кіннота, жодного вигуку, тільки чути брязкіт копит та передзвін збруї (А. Хижняк);

Церковний передзвін;

// перен. Багато різних звуків, що зливаються у суцільний гомін.

Пливуть: тануть передзвони, Байдужі до житейських справ (М. Рильський);

Розтривожений згадками, косар підіймає з покосу обліплену пелюстками цвіту і травою косу, мантачкою витягує з неї срібний передзвін і так починає косити (М. Стельмах).