передзвін

I. ШУМ (сукупність різноманітних, перев. незлагоджених звуків), ГО́МІН, ШУМОВИ́ННЯ, ПЕРЕДЗВІ́Н перев. поет., ШТУ́РМА заст., ЯСИНА́ заст., ЛО́СКІТ діал., ОГРО́М діал.; ШЕ́ЛЕСТ, ШЕ́РЕХ, ШЕ́ПІТ розм., ЛЕ́ПЕТ розм., ЛО́ПІТ розм., ПО́ШУМ поет., ШВА́РКІТ діал. (глухий, тихий); РО́КІТ, РОКОТА́ННЯ (моря, річки, хвиль). Шум і гамір іскристою хвилею зносився над товариством (І. Франко); Звідси не видно ні моря ясного; Гомону з міста не чути гучного (Леся Українка); Тут він вперше почув говірливий ручай, Шумовиння зеленого дуба (Л. Забашта); Зовсім зшаленіли весняні струмки й такий підняли передзвін, хоч вуха затуляй! (О. Донченко); Між ними скоїлася буча, штурма (Словник Б. Грінченка); Ви, панове-молодці, Кайданами не стучіте, Ясини не вчиніте (дума); З неба чорного упали та погасли зорі, впала з лоскотом смерека (Уляна Кравченко); У кривчуковському лісі, кажуть, наче ярмарок, — гук, огром, тупотить, гуркотить... (Марко Вовчок); Над Севастополем уже стояв ясний і свіжий ранок, сповнений легким шерехом хвиль (В. Кучер); Знову місток і внизу дзюркотливий шепіт чистої, аж до дна прозорої води (М. Томчаній); Вітер затих, тільки з лепетом в річці Хвиля за хвилею йде (Дніпрова Чайка); Олена, прокинувшись від лопоту дощових батогів по шибках, пролежала без сну до самісінького ранку (Ірина Вільде); Не почуваєш ти, .. Як пролетів повз нас легенький пошум сну (переклад П. Кочура); Шваркіт (ріки) доходив до слуху, як тихий, мелодійний гомін (І. Франко); Рокіт ріки у долині В серці ношу і донині (М. Нагнибіда); Я знаю синь небес після квітневих бур, .. Дніпра широкого тривожне рокотання (Я. Шпорта). — Пор. I. гуді́ння, 1. шелест.