передзвін

ПЕРЕДЗВІ́Н, во́ну, ч.

1. Звуки кількох церковних дзвонів.

— Господи помилуй! — вдарив трьохсотголосий хор під гудіння й передзвін великих і малих дзвонів (Довж., І, 1958, 44);

Дзвонар піднявся вузенькими східцями на дзвіницю, і через хвилину над слободою попливли великодні передзвони (Шиян, Гроза.., 1956, 272);

// Звуки кількох дзвінків різного роду по черзі.

Робочий день у конторі почався клацанням рахівниць, телефонним передзвоном, безконечним рипом дверей (Кучер, Прощай.., 1957, 272);

// Дзвін годинника.

Ніч. Здається, з недалеких гін Б’є курантів Спаських передзвін (Рильський, III, 1961, 70);

// Дзвін кількох струн музичного інструмента.

Чутлива, багатострунна кобза, що висить на кілочку, поки кобзар говорить, резонує-перегукується з ним слабеньким мелодійним передзвоном (Вол., Сади.., 1950, 38);

Дрібно-дрібно перебирають пальці струни. Передзвони приструнків немов повисають на гудінні басів (Мист., 1, 1961, 25);

// перен. Дзвінкі, мелодійні, приємні для слуху звуки.

Краса в лісі влітку, скільки пташиного дзвону-передзвону! Та всі голоси — і зяблика, і вівсянки, і зеленушки (Донч., IV, 1957, 103);

Я чую, як шумлять долини, .. І шепіт втомлений ялини, І мідний передзвін сосни (Бажан, Вибр., 1940, 193).

2. Дзвін від ударів металевих або скляних предметів один об один.

Похмурі, суворі люди щось майструють, крають, кують, і тихий передзвін усяких металів оддається по всіх кутках цих похмурих мурів (Вас., І, 1959, 362);

Крізь збуджений гомін голосів, крізь передзвін чарок до Ілонки долітали страшні.. слова про якусь загрозу (Гончар, І, 1954, 462);

Мовчазно сунула руська кіннота, жодного вигуку, тільки чути брязкіт копит та передзвін збруї (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 510);

// перен. Багато різних звуків, що зливаються у суцільний гомін.

Трудівничий передзвін комсомольської будови лунає над розбудженим степом (Цюпа, Україна.., 1960, 159);

Гуде земля від співів і машин, Не сплять ночей завзяті інженери, І різних мов єдиний передзвін Колише степ весняний срібноперий (Рильський, III, 1961, 68).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. передзвін — передзві́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. передзвін — Дзвоніння, при якому ударяють у кожний дзвін по черзі від найбільшого до найменшого, повторюючи це багато разів Словник церковно-обрядової термінології
  3. передзвін — див. луна Словник синонімів Вусика
  4. передзвін — [пеиреидзв’ін] -вону, м. (на) -вон'і, мн. -воние, -вон'іў Орфоепічний словник української мови
  5. передзвін — -вону, ч. 1》 Звуки кількох церковних дзвонів. || Звуки кількох дзвінків різного роду по черзі. || Дзвін годинника. || Дзвін кількох струн музичного інструмента. || перен. Дзвінкі, мелодійні, приємні для слуху звуки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. передзвін — ПЕРЕДЗВІ́Н, во́ну, ч. 1. Звуки кількох церковних дзвонів. – Господи помилуй! – вдарив трьохсотголосий хор під гудіння й передзвін великих і малих дзвонів (О. Словник української мови у 20 томах
  7. передзвін — I. ШУМ (сукупність різноманітних, перев. незлагоджених звуків), ГО́МІН, ШУМОВИ́ННЯ, ПЕРЕДЗВІ́Н перев. поет., ШТУ́РМА заст., ЯСИНА́ заст., ЛО́СКІТ діал., ОГРО́М діал.; ШЕ́ЛЕСТ, ШЕ́РЕХ, ШЕ́ПІТ розм., ЛЕ́ПЕТ розм., ЛО́ПІТ розм., ПО́ШУМ поет., ШВА́РКІТ діал. Словник синонімів української мови