1. Словник української мови у 20 томах

передоручення

ПЕРЕДОРУ́ЧЕННЯ, я, с.

Дія за знач. передоручи́ти.

Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених частиною четвертою статті 356 ЦК України (з мови документів).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. передоручення — передору́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. передоручення — [пеиреидоуручеин':а] -н':а, р. мн. -еин' Орфоепічний словник української мови
  3. передоручення — -я, с. Дія за знач. передоручити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. передоручення — ПЕРЕДОРУ́ЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. передоручи́ти. Словник української мови в 11 томах