пиляння
ПИЛЯ́ННЯ, я, с.
Дія за знач. пиля́ти.
Я дошки пиляв із дядьком Дмитром: мука, а не пиляння – він, козак, зголоднів, пилки не потягне (Г. Косинка);
З'являються [в добу неоліту] нові способи обробки каменю: шліфування і пиляння (з наук. літ.);
Каленик Петрович Дзябура не боявся своєї дружини: він просто не міг слухати її дорікань, скарг і інших уїдливих балачок, що мають загальну назву “пиляння” (І. Багмут).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пиляння — пиля́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- пиляння — -я, с. Дія за знач. пиляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пиляння — ПИЛЯ́ННЯ, я, с. Дія за знач. пиля́ти. Я дошки пиляв із дядьком Дмитром: мука, а не пиляння — він, козак, зголоднів, пилки не потягне (Кос., Новели, 1962, 35); З’являються [в добу неоліту] нові способи обробки каменю: шліфування і пиляння (Нариси стар. Словник української мови в 11 томах