1. Словник української мови в 11 томах

пиляння

ПИЛЯ́ННЯ, я, с. Дія за знач. пиля́ти.

Я дошки пиляв із дядьком Дмитром: мука, а не пиляння — він, козак, зголоднів, пилки не потягне (Кос., Новели, 1962, 35);

З’являються [в добу неоліту] нові способи обробки каменю: шліфування і пиляння (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 37);

Каленик Петрович Дзябура не боявся своєї дружини: він просто не міг слухати її дорікань, скарг і інших уїдливих балачок, що мають загальну назву «пиляння» (Багмут, Опов., 1959, 86).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пиляння — пиля́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. пиляння — -я, с. Дія за знач. пиляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пиляння — ПИЛЯ́ННЯ, я, с. Дія за знач. пиля́ти. Я дошки пиляв із дядьком Дмитром: мука, а не пиляння – він, козак, зголоднів, пилки не потягне (Г. Косинка); З'являються [в добу неоліту] нові способи обробки каменю: шліфування і пиляння (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах