пластичний

ПЛАСТИ́ЧНИЙ, а, е.

1. Стос. до пластики (у 1 знач.).

Формують фарфорові вироби головним чином двома способами – пластичним і способом лиття (з наук.-попул. літ.);

// Вигот. ліпленням, різьбленням, висіканням, виливанням.

Відразу біля склоплавильної печі вироби з різноманітними пластичними прикрасами набувають закінченого вигляду і не потребують дальшої обробки (з наук. літ.);

// У якому застосовується техніка ліплення, різьблення, висікання, виливання.

Для оздоблення печей тепер, як і в минулому, широко застосовується пластична обробка (з наук.-попул. літ.).

2. перен. Гармонійний, виразний.

Начко виклав розвідку [в часописі] ясно й зрозуміло, .. пластичним стилем (І. Франко);

Пісенний ритм, реалістичні, невишукані, але яскраво-емоційні і пластичні образи, глибокий ліризм – такі основні риси поетики раннього А. Малишка (з наук. літ.).

3. Стос. до пластики (у 4 знач.).

В народних танцях людина показує трудові процеси в пластичній формі (з наук. літ.);

// Такий, що виражає пластику в рухах, позі тощо.

Пластичний монолог;

// Гармонійно узгоджений, плавний, граціозний (про рухи, жести й т. ін.).

Його педантична акуратність і автоматична точність при всіх вадах – глухоті, сліпоті й німоті – ці пластичні рухи, наче він виконував якусь пантоміму на сцені театру, а не робив звичайне діло, – все це було незвичайне, незрозуміле (Ю. Смолич).

4. Здатний під тиском змінювати свою форму, зберігаючи цілість, не ламаючись; не ламкий.

Тверде пружне тіло стає пластичним під впливом збільшення тиску (з наук.-попул. літ.);

Тіла.., в яких деформація лишається, називаються пластичними (наприклад, глина, віск, свинець) (з навч. літ.).

5. Здатний змінюватися внаслідок зовнішнього впливу, пристосовуватися до умов середовища (про тварин, рослини).

Картопля – культура пластична, здатна змінювати свої зовнішні ознаки, а також продуктивність під впливом умов середовища (з наук. літ.).

6. спец. Який сприяє відновленню, відтворенню тканин якого-небудь органа, організму.

Харчові продукти містять в собі енергію, потрібну для життєдіяльності людини, і є пластичним матеріалом, з якого організм будує свої клітини, тканини і органи (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пластичний — пласти́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. пластичний — (виріб) ліплений, різьблений, тятий, литий; (образ) виразний, рельєфний; (рух) ґраціозний, ПЛАВКИЙ, гармонійний, ГНУЧКИЙ; (- масу) не ламкий. Словник синонімів Караванського
  3. пластичний — -а, -е. 1》 Стос. до пластики (у 1 знач.). || Вигот. ліпленням, різьбленням, висіканням, виливанням. || У якому застосовується техніка ліплення, різьблення, висікання, виливання. 2》 перен. Гармонійний, виразний. 3》 Стос. до пластики (у 4 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пластичний — Пласти́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. пластичний — пласти́чний (грец. πλαστικός) 1. Здатний набирати й зберігати надану форму (про матеріал). 2. Гнучкий, виразний (про форми, рухи людини); ¤ п-е мистецтво – скульптура, мистецтво танцю. 3. П-а маса – див. пластмаса. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. пластичний — ПЛА́ВНИЙ (про рухи, мовлення тощо — нешвидкий, без різких переходів), ПЛАВКИ́Й, РОЗЛО́ГИЙ, РОЗЛО́ЖИСТИЙ, ПЛИВУ́ЧИЙ (перев. про звуки); ОКРУ́ГЛИЙ, М'ЯКИ́Й, ПЛАСТИ́ЧНИЙ, ЕЛАСТИ́ЧНИЙ, ЛЕГКИ́Й, ГРАЦІО́ЗНИЙ (про рухи); ПЛИ́ННИЙ, РІ́ВНИЙ (перев. про мовлення). Словник синонімів української мови
  7. пластичний — ПЛАСТИ́ЧНИЙ, а, е. 1. Стос. до пластики (у 1 знач.). Формують фарфорові вироби головним чином двома способами — пластичним і способом лиття (Розповідь.., 1970, 27); // Вигот. ліпленням, різьбленням, висіканням, виливанням. Словник української мови в 11 томах