повага

ПОВА́ГА, и, ж.

1. Почуття шани, прихильне ставлення, що ґрунтується на визнанні чиїх-небудь заслуг, високих позитивних якостей когось, чогось.

З радості стара як оп'яніла. Їй уперше на віку довелося побачити таку повагу до себе від людей (Панас Мирний);

Як чоловік і ремісник, він мав велику повагу не тільки в своїм селі, але й широко в окрузі (І. Франко);

Мене захопило Кайтове геройство, я проймаюсь до нього ще більшою повагою (П. Колесник);

В батальйоні позаочі Кармазина частіше величали просто Іваном Антоновичем, може, з поваги до його педагогічного минулого (О. Гончар);

// Вияв цього почуття.

Кожне слово, що говорив я вам, я говорив з найбільшою повагою (О. Кобилянська);

Кожен рух його був сповнений поваги (М. Рильський);

// діал. Авторитет.

За той час він .. привик глядіти на сина, як на силу, як на якусь повагу, котрої суд мусить мати велику вагу в його ділах (І. Франко).

2. рідко. Солідність, серйозність.

З листів товаришки Клавдії Струмінської довідуюся, що їй трудно освоїтися, прибратися в повагу учительки, .. для неї повага учительки дуже тяжка річ (Уляна Кравченко);

Терентій одягає чумарку і, надаючи обличчю скільки треба поваги, іде на подвір'я (М. Стельмах);

// у знач. присл. пова́гою. Те саме, що по́вагом.

На ґанку залунали чиїсь тверді, неквапливі кроки, і до хати повагою увійшов одягнений по-дорожньому височенний широкоплечий чоловік (С. Добровольський).

3. діал. Рішучість.

Якби він не мав поваги, щоб підпалить, і мене не підцькував, то не було б і пожежі (Сл. Б. Грінченка);

Він глянув у сині очі панни Мані, і вона йому з сим запалом і повагою на рум'янім личку здалася незвичайно гарною (О. Маковей).

4. діал. Спокій.

Була якась така тиша, така врочиста повага на землі і в повітрі.., мов німа тривога перед приходом грізного судді (І. Франко).

Віддава́ти (склада́ти) / відда́ти (скла́сти) ша́ну (поша́ну, пова́гу і т. ін.) див. віддава́ти;

(1) При всій пова́зі (шано́бі) до кого – незважаючи на шанобливе ставлення до кого-небудь, на визнання заслуг когось.

– Пане ксьондзе, при всій шанобі до вас, я вважаю, що ваша тактика є злочинний попуст (З. Тулуб);

Сві́дчити (засві́дчувати) пова́гу (подя́ку, симпа́тію і т. ін.) див. сві́дчити.

○ (2) З пова́гою, у знач. присл.:

а) шанобливо.

Андрієві вона подала вечерю з повагою, як до господаря, що має власний ґрунт і хазяйство (М. Коцюбинський);

Побачивши Тараса Григоровича, Тургенєв хутко підвівся й уклонився поетові з повагою (О. Ільченко);

б) поважно.

Дівчиною як була [Марта], бігає, сміється, щебече; а тепер .. двір перейде тихо, велично, у вічі гляне з повагою (Марко Вовчок);

в) повільно, не поспішаючи.

Андрій з повагою вийшов на ґанок (М. Коцюбинський).

◇ (3) З вели́кою (висо́кою, глибо́кою і т. ін.) пова́гою (поша́ною) <�З вели́ким (висо́ким, глибо́ким і т. ін.) поважа́нням> – традиційна ввічлива формула в кінці листа до кого-небудь.

З глибокою пошаною завжди вірний Вам задля послуг (Панас Мирний);

Моя жінка засилає Вам [Панасе Яковичу] і Вашій пані привіт. З високою повагою до Вас повік щирий М. Коцюбинський (М. Коцюбинський);

Панна Ольга Кобилянська .. просить вибачити, що не пише Вам сама через надмір літературної і всякої іншої праці. З найбільшою пошаною (Леся Українка);

Моє щире вітання Вашій дружині і родинам Гнатюків та Волянських. З глибоким поважанням Л. Косач (Леся Українка).