повага
ПОВА́ГА, и, ж.
1. Почуття шани, прихильне ставлення, що грунтується на визнанні чиїх-небудь заслуг, високих позитивних якостей когось, чогось.
З радості стара як оп’яніла. Їй уперше на віку довелося побачити таку повагу до себе від людей (Мирний, І, 1949, 358);
Як чоловік і ремісник, він мав велику повагу не тільки в своїм селі, але й широко в окрузі (Фр., І, 1955, 11);
Мене захопило Кайтове геройство, я проймаюсь до нього ще більшою повагою (Кол., На фронті.., 1959, 60);
В батальйоні позаочі Кармазина частіше величали просто Іваном Антоновичем, може, з поваги до його педагогічного минулого (Гончар, III, 1959, 198);
// Вияв цього почуття.
Кожне слово, що говорив я вам, я говорив з найбільшою повагою (Коб., III, 1956, 235);
Кожен рух його був сповнений поваги (Рильський, II, 1960, 237);
// діал. Авторитет.
За той час він.. привик глядіти на сина, як на силу, як на якусь повагу, котрої суд мусить мати велику вагу в його ділах (Фр., III, 1950, 77).
◊ Віддава́ти (відда́ти) пова́гу див. віддава́ти;
Засві́дчувати пова́гу див. засві́дчувати;
З [вели́кою (висо́кою і т.ін.)] пова́гою — уживається як ввічлива формула в кінці листа до кого-небудь.
Моя жінка засилає Вам [Панасе Яковичу] і Вашій пані привіт. З високою повагою до Вас повік щирий М. Коцюбинський (Коцюб., III, 1956, 248).
2. рідко. Солідність, серйозність.
З листів товаришки Клавдії Струмінської довідуюся, що їй трудно освоїтися, прибратися в повагу учительки,.. для неї повага учительки дуже тяжка річ (У. Кравч., Вибр., 1958, 313);
Терентій одягає чумарку і, надаючи обличчю скільки треба поваги, іде на подвір’я (Стельмах, І, 1962, 106);
// у знач. присл. пова́гою. Те саме, що по́вагом.
На ганку залунали чиїсь тверді, неквапливі кроки, і до хати повагою увійшов одягнений по-дорожньому височенний широкоплечий чоловік (Добр., Очак. розмир, 1965, 210).
3. діал. Рішучість.
Якби він не мав поваги, щоб підпалить, і мене не підцькував, то не було б і пожежі (Сл. Гр.);
Він глянув у сині очі панни Мані, і вона йому з сим запалом і повагою на рум’янім личку здалася незвичайно гарною (Мак., Вибр., 1954, 19).
4. діал. Спокій.
Була якась така тиша, така врочиста повага на землі і в повітрі.., мов німа тривога перед приходом грізного судді (Фр., VII, 1951, 149).
♦ З пова́гою:
а) шанобливо.
Андрієві вона подала вечерю з повагою, як до господаря, що має власний грунт і хазяйство (Коцюб., II, 1955, 24);
Побачивши Тараса Григоровича, Тургенєв хутко підвівся й уклонився поетові з повагою (Ільч., Серце.., 1939, 180);
б) поважно.
Дівчиною як була [Марта], бігає, сміється, щебече; а тепер .. двір перейде тихо, велично, у вічі гляне з повагою (Вовчок, І, 1955, 79);
в) повільно, не поспішаючи.
Андрій з повагою вийшов на ганок (Коцюб., І, 1955, 450).
Значення в інших словниках
- повага — Авторитет [VII] — поважність, авторитет [II] Словник з творів Івана Франка
- повага — (почуття шанобливого ставлення до когось) пошана, шаноба, признання, (до себе) самоповага, самопошана, книжн. респект, (вищою мірою) благоговіння. Словник синонімів Полюги
- повага — пова́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- повага — Пошана, шана, шаноба, поважання, шанування, пошанівок, респект, ок. шановання; (глибока) кн. пієтет. Словник синонімів Караванського
- повага — див. шана Словник синонімів Вусика
- повага — [повага] -гие, д. і м. -аз'і Орфоепічний словник української мови
- повага — -и, ж. 1》 Почуття шани, прихильне ставлення, що ґрунтується на визнанні чиїх-небудь заслуг, високих позитивних якостей когось, чогось. || Вияв цього почуття. || діал. Авторитет. Засвідчувати повагу. З [великою (високою і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повага — Пова́га, -ги, -зі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- повага — ПОВА́ГА, и, ж. 1. Почуття шани, прихильне ставлення, що ґрунтується на визнанні чиїх-небудь заслуг, високих позитивних якостей когось, чогось. З радості стара як оп'яніла. Словник української мови у 20 томах
- повага — пова́га: ◊ тішитися пова́гою = тішитися Лексикон львівський: поважно і на жарт
- повага — ПОВА́ГА (почуття, ставлення до когось, чогось, яке ґрунтується на визнанні його заслуг, позитивних якостей тощо; вияв такого почуття), ПОВАЖА́ННЯ, ПОША́НА, ША́НА, ШАНУВА́ННЯ, УШАНУВА́ННЯ (ВШАНУВА́ННЯ), ШАНО́БА, ПРИЗНА́ННЯ, РЕСПЕ́КТ (РЕШПЕ́КТ) заст. Словник синонімів української мови
- повага — Повага, -ги ж. 1) Уваженіе, честь. Ой були ми в пана, була нам повага: пили мед-горілку за Ганнусю жінку. н. п. Старець старцем, а повагу любить. Ном. 2) Важность, значеніе. Двір перейди тихо, у вічі глянь з повагою. МВ. Шевч. 3) Рѣшимость. Словник української мови Грінченка