повискакувати

ПОВИСКА́КУВАТИ, уємо, уєте, док.

1. Вистрибнути, вискочити звідкись куди-небудь (про всіх або багатьох).

Діти, два хлопчики .. – повискакували за матір'ю з ридвану та й побігли між народ (Панас Мирний);

Було б того гармидеру на цілу ніч, та здогадався Прокопчук відкрити двері, і повискакували кури надвір (Григорій Тютюнник);

Лопнула шина... Авто спинилося тепер вже остаточно. Прожогом повискакували з нього люди (Ю. Смолич);

// розм. Швидко вибігти, виїхати звідки-небудь; швидко вибігши, виїхавши, з'явитися десь (про всіх або багатьох).

Тим часом Денис та Зінько, прокинувшися від Стручишиного грюкоту й крику, повискакували з хати (Б. Грінченко);

З гуком, із галасом повискакували [діти] із-за парт (С. Васильченко);

На голос команди [офіцера] повискакувало з дворів ще кілька уланів (Д. Бедзик);

Люди повискакували на вулицю;

І вдарили в литаври на сполох. І повискакували з хат збройні козаки. Солдати відступили до в'язниці, либонь, вирішили тримати облогу там (Ю. Мушкетик).

2. розм. Швидко або раптово вилетіти, випасти звідкись (про все або багато чого-небудь).

Вони [діти] дивились на багату тітку і все ждали, що з-під її поли от-от посиплються горішки, а з-за пазухи повискакують маківники (І. Нечуй-Левицький).

3. перен., розм. Раптово з'явитися, утворитися на чому-небудь у багатьох місцях.

Криваві водянки, що в перший день [копання ровів] повискакували на дівочих долонях, вже встигли й полопатись (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

повискакувати

Значення в інших словниках