повискакувати
ПОВИСКА́КУВАТИ, уємо, уєте, док.
1. Вистрибнути, вискочити звідкись куди-небудь (про всіх або багатьох).
Діти, два хлопчики.. — повискакували за матір’ю з ридвану та й побігли між народ (Мирний, II, 1954, 96);
Було б того гармидеру на цілу ніч, та здогадався Прокопчук відкрити двері, і повискакували кури надвір (Тют., Вир, 1964, 352);
Лопнула шина… Авто спинилося тепер вже остаточно. Прожогом повискакували з нього люди (Смолич, І, 1958, 102);
// розм. Швидко вибігти, виїхати звідки-небудь; швидко вибігши, виїхавши, з’явитися десь (про всіх або багатьох).
Тим часом Денис та Зінько, прокинувшися від Стручишиного грюкоту й крику, повискакували з хати (Гр., II, 1963, 300);
З гуком, із галасом повискакували [діти] із-за парт (Вас., Талант, 1955, 22);
На голос команди [офіцера] повискакувало з дворів ще кілька уланів (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 22);
Люди повискакували на вулицю.
2. розм. Швидко або раптово вилетіти, випасти звідкись (про все або багато чого-небудь).
Вони [діти] дивились на багату тітку і все ждали, що з-під її поли от-от посиплються горішки, а з-за пазухи повискакують маківники (Н.-Лев., II, 1956, 319).
3. перен., розм. Раптово з’явитися, утворитися на чому-небудь у багатьох місцях.
Криваві водянки, що в перший день [копання ровів] повискакували на дівочих долонях, вже встигли й полопатись (Гончар, Людина.., 1960, 166).
Значення в інших словниках
- повискакувати — повиска́кувати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- повискакувати — -уємо, -уєте, док. 1》 Вистрибнути, вискочити звідкись куди-небудь (про всіх чи багатьох). || розм. Швидко вибігти, виїхати звідки-небудь; швидко вибігши, виїхавши, з'явитися десь (про всіх чи багатьох). 2》 розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повискакувати — ПОВИСКА́КУВАТИ, уємо, уєте, док. 1. Вистрибнути, вискочити звідкись куди-небудь (про всіх або багатьох). Діти, два хлопчики .. – повискакували за матір'ю з ридвану та й побігли між народ (Панас Мирний); Було б того гармидеру на цілу ніч... Словник української мови у 20 томах
- повискакувати — Повискакувати, -куємо, -єш гл. Выскочить (о многихъ). Повискакували, беруть його, ведуть. Рудч. Ск. II. 11. Словник української мови Грінченка