повненький
ПОВНЕ́НЬКИЙ, а, е.
Пестл. до по́вний.
Дві Бочки їхало колись селом, Одна з горілкою повненька, Друга – порожня, тож слідком (Л. Глібов);
– Отак! – клопочеться матуся, – який був хлопець: повненький, рум'яненький і на віщо звівся!? (А. Тесленко);
То була людина немолодого вже віку, повненька з себе (Дніпрова Чайка);
На порозі в здивуванні стоїть невелика повненька дівчинка (М. Стельмах);
У синіх-синіх очах, повненьких по-дитячому вустах стільки тепла й доброти (О. Іваненко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повненький — повне́нький прикметник Орфографічний словник української мови
- повненький — див. гладкий; повний Словник синонімів Вусика
- повненький — -а, -е. Пестл. до повний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повненький — ПОВНЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до по́вний. Чарочка моя кругленька, як я тебе люблю, що ти повненька! (Номис, 1864, № 11521); Дві Бочки їхало колись селом, Одна з горілкою повненька, Друга — порожня, тож слідком (Гл., Вибр., 1957, 44); — Отак!... Словник української мови в 11 томах
- повненький — Повний, -а, -е 1) Полный, наполненный. Хиба ревуть воли, як ясла повні? К. Іов. 13. Напою я кониченька з повного відерця. Чуб. V. 382. добра повна. Большая полная чаша. іще ти вип'єш добру повну. Еще ты перетерпишь много горя. Котл. Ен. III. 15. Словник української мови Грінченка