повненький
ПОВНЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до по́вний.
Чарочка моя кругленька, як я тебе люблю, що ти повненька! (Номис, 1864, № 11521);
Дві Бочки їхало колись селом, Одна з горілкою повненька, Друга — порожня, тож слідком (Гл., Вибр., 1957, 44);
— Отак! — клопочеться матуся, — який був хлопець: повненький, рум’яненький і на віщо звівся!? (Тесл., З книги життя, 1949, 78);
То була людина немолодого вже віку, повненька з себе (Дн. Чайка, Тв., 1960, 44);
На порозі в здивуванні стоїть невелика повненька дівчинка (Стельмах, II, 1962, 71).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повненький — повне́нький прикметник Орфографічний словник української мови
- повненький — див. гладкий; повний Словник синонімів Вусика
- повненький — -а, -е. Пестл. до повний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повненький — ПОВНЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до по́вний. Дві Бочки їхало колись селом, Одна з горілкою повненька, Друга – порожня, тож слідком (Л. Глібов); – Отак! – клопочеться матуся, – який був хлопець: повненький, рум'яненький і на віщо звівся!? (А. Словник української мови у 20 томах
- повненький — Повний, -а, -е 1) Полный, наполненный. Хиба ревуть воли, як ясла повні? К. Іов. 13. Напою я кониченька з повного відерця. Чуб. V. 382. добра повна. Большая полная чаша. іще ти вип'єш добру повну. Еще ты перетерпишь много горя. Котл. Ен. III. 15. Словник української мови Грінченка