1. Словник української мови у 20 томах

повновагий

ПОВНОВА́ГИЙ, а, е.

1. Який має повну, достатню вагу.

Повноваге пшеничне зерно.

2. перен. Важливий, переконливий.

Художні твори, побудовані на безпосередньому спостереженні життя, набувають цілковитої самостійності, як справжнє явище з своїм повновагим змістом (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повновагий — повнова́гий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. повновагий — -а, -е. 1》 Який має повну, достатню вагу. 2》 перен. Важливий, переконливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повновагий — ПОВНОВА́ГИЙ, а, е. 1. Який має повну, достатню вагу. Колгоспники і робітники радгоспів багатьох областей виростили на своїх полях по 40 і більше центнерів повновагого пшеничного зерна (Хлібороб Укр., 11, 1967, 3). 2. перен. Важливий, переконливий. Словник української мови в 11 томах