повновагий

Значення в інших словниках

1. повновагий — повнова́гий прикметник Орфографічний словник української мови
2. повновагий — ПОВНОВА́ГИЙ, а, е. 1. Який має повну, достатню вагу. Повноваге пшеничне зерно. 2. перен. Важливий, переконливий. Художні твори, побудовані на безпосередньому спостереженні життя, набувають цілковитої самостійності, як справжнє явище з своїм повновагим змістом (із журн.). Словник української мови у 20 томах
3. повновагий — ПОВНОВА́ГИЙ, а, е. 1. Який має повну, достатню вагу. Колгоспники і робітники радгоспів багатьох областей виростили на своїх полях по 40 і більше центнерів повновагого пшеничного зерна (Хлібороб Укр., 11, 1967, 3). 2. перен. Важливий, переконливий. Словник української мови в 11 томах