1. Словник української мови в 11 томах

повновагий

ПОВНОВА́ГИЙ, а, е.

1. Який має повну, достатню вагу.

Колгоспники і робітники радгоспів багатьох областей виростили на своїх полях по 40 і більше центнерів повновагого пшеничного зерна (Хлібороб Укр., 11, 1967, 3).

2. перен. Важливий, переконливий.

Художні твори, побудовані на безпосередньому спостереженні життя, набувають цілковитої самостійності, як справжнє явище з своїм повновагим змістом (Вітч., 2, 1970, 211).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повновагий — повнова́гий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. повновагий — -а, -е. 1》 Який має повну, достатню вагу. 2》 перен. Важливий, переконливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повновагий — ПОВНОВА́ГИЙ, а, е. 1. Який має повну, достатню вагу. Повноваге пшеничне зерно. 2. перен. Важливий, переконливий. Художні твори, побудовані на безпосередньому спостереженні життя, набувають цілковитої самостійності, як справжнє явище з своїм повновагим змістом (із журн.). Словник української мови у 20 томах