повнісінько
ПОВНІ́СІНЬКО, розм.
Присл. до повні́сінький.
Митруньо вздрів багато дерев, а на землі повнісінько всілякого цвіту (Л. Мартович);
Мати була старосвітська жінка, міцно держалася старовини й боялась усякої новизни, а надто всього городського. Город, де повнісінько панства й усяких пройдисвітів та злодіїв, видавався їй проклятим місцем, де, куди не ступиш, скрізь або спокуса, або розпуста на тебе чигає (Б. Антоненко-Давидович);
Навпаки, ми вважали, що ластівки нам щастя приносять. Налетить їх, буває, повнісінько і до капітана в каюту, і до мене в майстерню... (О. Гончар);
Вона завжди збирала всяке насіння, зерно, коріння, маківки, і в сінях або ж у прохолодному запічку в неї було повнісінько найрізноманітніших вузликів, кількість яких ніколи не зменшувалась, – навіть тоді, коли треба було засівати або засаджувати город (Є. Гуцало);
Ще не закалатав старий дзвін на дзвіниці, а вже купи людей стояли біля церкви, і тільки-но відчинили браму – враз стало в ній повнісінько, так тісно, що й вужу не пролізти. І тихо (О. Іваненко).
Значення в інших словниках
- повнісінько — повні́сінько прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- повнісінько — див. багато Словник синонімів Вусика
- повнісінько — розм. Присл. до повнісінький. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повнісінько — ПОВНІ́СІНЬКО, розм. Присл. до повні́сінький. Митруньо вздрів багато дерев, а на землі повнісінько всілякого цвіту (Март., Тв., 1954, 145); Спалено село аж по саму річку, а на Заріччі що не хата — повнісінько окупантів (Довж., І, 1958, 307). Словник української мови в 11 томах
- повнісінько — Повнісінько нар. Совершенно полно, полнехонько. Народу в церкві повнісінько. Левиц. Пов. 18. Словник української мови Грінченка