повніти
ПОВНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.
1. Ставати повним (у 1 знач.); наповнятися.
Вода струмочками збігає в річку, а та все повніє і повніє (О. Десняк);
* Образно. Спам'ятався, – а ти щезла... Розум холодіє, Лиш нещасна моя думка Росте та повніє (С. Руданський).
2. Бути наповненим чим-небудь.
Як птичим голосом повніють високості! (М. Рильський);
// перен., рідко. Бути цілком захопленим ким-, чим-небудь.
Моя старенька, ти не сердься і головою не хитай. Бо тільки ним [коханим] палає серце, бо тільки ним повнію вкрай (В. Сосюра).
3. Ставати повним (у 7 знач.); в міру товстіти.
– Тепер модно бути худою, – зітхнула з заздрістю Ірма. Вона після одруження катастрофічно повніла (І. Муратов);
– Тут від самого повітря повніють, – усміхнулась Ганна Остапівна. – Тільки Валерій Іванович у вас чомусь ізсохся (О. Гончар);
– По-моєму, навіть дуже приємна особа, – зітхнув лікар, який починав уже повніти і завжди зітхав, коли бачив струнких молодих жінок (П. Загребельний).
Значення в інших словниках
- повніти — повні́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- повніти — -ію, -ієш, недок. 1》 Ставати повним (у 1 знач.); наповнятися. 2》 Бути наповненим чим-небудь. || перен., рідко. Бути цілком захопленим ким-, чим-небудь. 3》 Ставати повним (у 7 знач.); в міру товстіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повніти — ТОВСТІ́ТИ (про людину — ставати товстим, товстішим), ГРУБІ́ТИ (ГРУ́БНУТИ), ГЛА́ДНУТИ, ПОВНІ́ТИ, ПОПРАВЛЯ́ТИСЯ, ВИПО́ВНЮВАТИСЯ, ОКРУ́ГЛЮВАТИСЯ (ОКРУГЛЯ́ТИСЯ) розм., ПУ́ХНУТИ розм., РОЗПУХА́ТИ розм., РОЗБУХА́ТИ розм., НАЛИВА́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
- повніти — ПОВНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. Ставати повним (у 1 знач.); наповнятися. Вода струмочками збігає в річку, а та все повніє і повніє (Десняк, II, 1955, 311); *Образно. Спам’ятався, — а ти щезла… Розум холодіє, Лиш нещасна моя думка Росте та повніє (Рудан. Словник української мови в 11 томах