повороткий
ПОВОРОТКИ́Й, а́, е́.
Здатний легко рухатися, переміщатися; рухливий.
Згорблена, у старому сачку й широкій спідниці та чунях, вона все ж була поворотка і вправно орудувала рогачами (В. Кучер);
– Звали її [дочку малайця] Баджін – так називають яванці вивірку. Вона була й справді рухлива й поворотка, як вивірка (Ю. Яновський);
Але давайте глянемо, як ми, літні люди, можна сказати – фундатори, встигаємо за молоддю? Чи всі з-поміж нас досить повороткі, далекозорі та прудкі? (О. Гончар);
// розм. Який робить усе швидко; вправний.
Повороткий .. Грицько, і не сподіваєшся, як оджене свинку і знову стане у ямці (Панас Мирний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повороткий — поворотки́й прикметник Орфографічний словник української мови
- повороткий — Поворотний, в'юнкий, похапний, похватний, рухливий, вправний; П. спритний, меткий, моторний, промітний. Словник синонімів Караванського
- повороткий — див. жвавий Словник синонімів Вусика
- повороткий — -а, -е. Здатний легко рухатися, переміщатися; рухливий. || розм. Який робить усе швидко; вправний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повороткий — ВПРА́ВНИЙ (який, маючи певні навички, робить добре і швидко), УМІ́ЛИЙ (ВМІ́ЛИЙ), МАЙСТЕ́РНИЙ, ЗУГА́РНИЙ розм., ПОВОРОТКИ́Й розм., ЗРУ́ЧНИЙ розм., ЛА́ДНИЙ рідше, ПОПРА́ВНИЙ рідше. Михайло був уже вправним телефоністом (В. Кучер); Малюнки й креслення.. Словник синонімів української мови
- повороткий — ПОВОРОТКИ́Й, а́, е́. Здатний легко рухатися, переміщатися; рухливий. Згорблена, у старому сачку й широкій спідниці та чунях, вона все ж була поворотка і вправно орудувала рогачами (Кучер, Прощай.. Словник української мови в 11 томах