погибати

ПОГИБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОГИ́НУТИ і рідко ПОГИ́БНУТИ, ну, неш; мин. ч. поги́нув, нула, ло і рідко поги́б, ла, ло; док.

1. Переставати жити; вмерти, пропасти.

Коли ти [бідний жовніре] перестанеш платити податок кров'ю синів своїх, відсилаючи їх погибати за тих, хто найменшого права над тобою не має? (Г. Хоткевич);

І без ярем, заліз, з непохилим чолом Ввійде люд у святині забуті, І з сльозами в очах заспіває псалом За борців, що погинули в скруті (М. Старицький);

Йому здавалося, що солдат співає .. про козака, що погинув у бою (Ю. Мушкетик);

[1-й заложник:] Другий день катують .. Погибне Петро Михайлович (Яків Баш);

// Зазнавати руйнування, занепаду, знищення.

– Хазяїн, мир погибає! Погибає і погибне, бо, коли заберуть у нас землю, усі з голоду водянкою запухнуть! (М. Стельмах);

Витовк [град] все дотла: Що в полях було – погинуло, Та ще й бульба погнила (І. Франко);

– Він [орендар] купив право на улов; а ти хоч і здихай! Коли в тебе є гроші, – іди поміряйся з ним; а немає – здихай!.. От яким побитом погибли наші рибальські громади! (Панас Мирний);

// Потрапляти у важке, безвихідне становище.

Ще як коняки в котрого бідняка немає – погиб, щитай [вважай] (А. Головко);

// Переставати існувати; зникати.

Коли у мене справді є талан, то він не загине, – то не талан, що погибає від туберкульозу чи істерії! (Леся Українка);

Переживе [храм] віків багато, Стоятиме й тоді, коли мої Кістки потліють і ім'я погине... (В. Самійленко);

Товаришу... Genoe... Camarado... Погинуть, щезнуть зненависть і зрада, Коли у людства є такі слова! (І. Муратов).

2. тільки недок., перен. Переживати труднощі, страждати фізично або морально; мучитися.

А дівчина гине... Якби сама, ще б нічого, А то й стара мати, Що привела на світ божий, Мусить погибати (Т. Шевченко).

◇ (1) Хоч на мі́сці погиба́й – уживається для вираження досади, незадоволення з приводу дуже тяжкого чи безвихідного становища.

– Але оте “молоде покоління” – Господи, се вже такі собаки, такі дзявкуни, що хоч на місці погибай! (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. погибати — погиба́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. погибати — Погиба́ти. Гинути, пропадати. Русини (і люд, і інтелігенція) упадають тілом і душею погибають, щезають (Б., 1895, 2, 4) // рос., стсл. погибать — гинути, пропадати. Українська літературна мова на Буковині
  3. погибати — -аю, -аєш, недок., погинути і рідко погибнути, -ну, -неш; мин. ч. погинув, -нула, -нуло і рідко погиб, -ла, -ло; док. 1》 Переставати жити; вмерти, пропасти. || Зазнавати руйнування, занепаду, знищення. || Потрапляти у тяжке, безвихідне становище. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. погибати — Гинути, загинути, згинути, вигинати, вигинути, погинути, пропадати, пропасти, попропадати, валитися, завалюватися, завалитися, позавалюватися, розвалюватися, розвалитися, порозвалюватися, падати, упадати, упасти, повпадати Словник чужослів Павло Штепа
  5. погибати — Погиба́ти, -ба́ю, -ба́єш, -ба́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. погибати — Погиб, як швед під Полтавою. Пропав, як швед під Полтавою. Попав у безвихідну ситуацію. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. погибати — хоч на мі́сці погиба́й. Уживається для вираження досади, незадоволення з приводу дуже тяжкого чи безвихідного становища. — Але оте “молоде покоління” — Господи, се вже такі собаки, такі дзявкуни, що хоч на місці погибай! (І. Франко). Фразеологічний словник української мови
  8. погибати — ЗАГИ́НУТИ (померти, звичайно передчасно — в бою, від нещасного випадку і т. ін.), ЗГИ́НУТИ (ІЗГИ́НУТИ рідко), ПОГИ́НУТИ, ПОГИ́БНУТИ, ПРОПА́СТИ, ЗАНАПАСТИ́ТИСЯ, УГРО́БИТИСЯ (ВГРО́БИТИСЯ) розм., НАКРИ́ТИСЯ фам., ЗГИ́БНУТИ діал. Словник синонімів української мови
  9. погибати — ПОГИБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОГИ́НУТИ і рідко ПОГИ́БНУТИ, ну, неш; мин. ч. поги́нув, нула, ло і рідко поги́б, ла, ло; док. 1. Переставати жити; вмерти, пропасти. Словник української мови в 11 томах
  10. погибати — Погиба́ти, -ба́ю, -єш сов. в. поги́бнути, -ну, -неш, гл. Погибать, погибнуть. Вірне любила, як присягала в вірности емірати, да й прийшлося за мою вірность в нещасті погибати. Чуб. V. 184. Ніч мати не дасть погибати. Н. Вол. Словник української мови Грінченка