погибати
ПОГИБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОГИ́НУТИ і рідко ПОГИ́БНУТИ, ну, неш; мин. ч. поги́нув, нула, ло і рідко поги́б, ла, ло; док.
1. Переставати жити; вмерти, пропасти.
Коли ти [бідний жовніре] перестанеш платити податок кров’ю синів своїх, відсилаючи їх погибати за тих, хто найменшого права над тобою не має? (Хотк., І, 1966, 178);
І без ярем, заліз, з непохилим чолом Ввійде люд у святині забуті, І з сльозами в очах заспіває псалом За борців, що погинули в скруті (Стар., Поет. тв., 1958, 141);
Йому здавалося, що солдат співає.. про козака, що погинув у бою (Мушк., Серце.., 1962, 307);
[1-й заложник:] Другий день катують.. Погибне Петро Михайлович (Баш, П’єси, 1958, 60);
// Зазнавати руйнування, занепаду, знищення.
— Хазяїн, мир погибає! Погибає і погибне, бо, коли заберуть у нас землю, усі з голоду водянкою запухнуть! (Стельмах, II, 1962, 108);
Витовк [град] все дотла: Що в полях було — погинуло, Та ще й бульба погнила (Фр., XIII, 1954, 97);
— Він [орендар] купив право на улов; а ти хоч і здихай! Коли в тебе є гроші, — іди поміряйся з ним; а немає — здихай!.. От яким побитом погибли наші рибальські громади! (Мирний, І, 1954, 351);
// Потрапляти у важке, безвихідне становище.
Ще як коняки в котрого бідняка немає — погиб, щитай [вважай] (Головко, II, 1957, 12);
// Переставати існувати; зникати.
Коли у мене справді є талан, то він не загине, — то не талан, що погибає від туберкульозу чи істерії! (Л. Укр., V, 1956, 229);
Переживе [храм] віків багато, Стоятиме й тоді, коли мої Кістки потліють і ім’я погине… (Сам., І, 1958, 85);
Товаришу… Genoe… Camarado… Погинуть, щезнуть зненависть і зрада, Коли у людства є такі слова! (Мур., Осінні сурми, 1964, 78).
2. тільки недок., перен. Переживати труднощі, страждати фізично або морально; мучитися.
А дівчина гине… Якби сама, ще б нічого, А то й стара мати, Що привела на світ божий, Мусить погибати (Шевч., І, 1963, 21);
Чи любила, не любила, А завдала жалю! Прийди, серце, подивися, Як я погибаю (Укр. поети-романтики.., 1968, 435).
Значення в інших словниках
- погибати — погиба́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- погибати — Погиба́ти. Гинути, пропадати. Русини (і люд, і інтелігенція) упадають тілом і душею погибають, щезають (Б., 1895, 2, 4) // рос., стсл. погибать — гинути, пропадати. Українська літературна мова на Буковині
- погибати — -аю, -аєш, недок., погинути і рідко погибнути, -ну, -неш; мин. ч. погинув, -нула, -нуло і рідко погиб, -ла, -ло; док. 1》 Переставати жити; вмерти, пропасти. || Зазнавати руйнування, занепаду, знищення. || Потрапляти у тяжке, безвихідне становище. Великий тлумачний словник сучасної мови
- погибати — Гинути, загинути, згинути, вигинати, вигинути, погинути, пропадати, пропасти, попропадати, валитися, завалюватися, завалитися, позавалюватися, розвалюватися, розвалитися, порозвалюватися, падати, упадати, упасти, повпадати Словник чужослів Павло Штепа
- погибати — Погиба́ти, -ба́ю, -ба́єш, -ба́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- погибати — ПОГИБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОГИ́НУТИ і рідко ПОГИ́БНУТИ, ну, неш; мин. ч. поги́нув, нула, ло і рідко поги́б, ла, ло; док. 1. Переставати жити; вмерти, пропасти. Словник української мови у 20 томах
- погибати — Погиб, як швед під Полтавою. Пропав, як швед під Полтавою. Попав у безвихідну ситуацію. Приповідки або українсько-народня філософія
- погибати — хоч на мі́сці погиба́й. Уживається для вираження досади, незадоволення з приводу дуже тяжкого чи безвихідного становища. — Але оте “молоде покоління” — Господи, се вже такі собаки, такі дзявкуни, що хоч на місці погибай! (І. Франко). Фразеологічний словник української мови
- погибати — ЗАГИ́НУТИ (померти, звичайно передчасно — в бою, від нещасного випадку і т. ін.), ЗГИ́НУТИ (ІЗГИ́НУТИ рідко), ПОГИ́НУТИ, ПОГИ́БНУТИ, ПРОПА́СТИ, ЗАНАПАСТИ́ТИСЯ, УГРО́БИТИСЯ (ВГРО́БИТИСЯ) розм., НАКРИ́ТИСЯ фам., ЗГИ́БНУТИ діал. Словник синонімів української мови
- погибати — Погиба́ти, -ба́ю, -єш сов. в. поги́бнути, -ну, -неш, гл. Погибать, погибнуть. Вірне любила, як присягала в вірности емірати, да й прийшлося за мою вірность в нещасті погибати. Чуб. V. 184. Ніч мати не дасть погибати. Н. Вол. Словник української мови Грінченка