погибель
ПОГИ́БЕЛЬ, і, ж. Передчасна, насильницька смерть; гибель.
Б’ють козаки напропаще [напропале]; іскри сипляться густо, і от-от комусь погибель! (П. Куліш, Вибр., 1969, 107);
— Вогонь на мене! Це було майже рівнозначно тому, що хтось став би сам кликати на себе погибель (Гончар, III, 1959, 156);
*У порівн. — Такий миршавий та зачуханий, а жер за десятьох, той Охрім, як перед погибеллю (Тют., Вир, 1964, 337);
// Руйнування, занепад, знищення чого-небудь.
Хто жар, хто губку з сірниками.. Погибель мчали кораблям (Котл., І, 1952, 216);
Бережуть своє царство смереки! Стоять тисячолітнім муром і гадають витримати до кінця, до загальної погибелі (Хотк., II, 1966, 106);
А ви хіба стояли на розпутті, Коли погибель надійшла панам..? (Павл., Бистрина, 1959, 99);
// перен. Кінець існування чого-небудь; зникнення.
Я знаю одного поета, що склав собі афоризм: «гарна рифма [рима] — погибель для ідеї!» (Л. Укр., V, 1956, 75).
◊ Згина́ти (зігну́ти) в три поги́белі див. згина́ти;
Згина́тися (зігну́тися) в три поги́белі див. згина́тися;
Зі́гну́тий (зо́гну́тий, зі́гнений, зі́гну́та і т. ін.) в три поги́белі див. зі́гну́тий;
На поги́бель — те саме, що На біду́ ( див. біда́¹).
— Над Іквою було село, У тім селі на безталання Та на погибель виріс я. Лихая доленька моя!.. (Шевч., II, 1963, 81);
— Як се — хліб жати?.. Хіба є така машина?.. — А лихий знає тих німців! Може, вони на нашу погибель і таку машину вигадали (Мирний, IV, 1955, 242);
— Вип’ємо, товариші, за Січ, щоб довго вона стояла на погибель бусурманам (Довж., І, 1958, 257);
— Як ти вирядився молодицям на погибель! (Збан., Сеспель, 1961, 322);
Поги́белі на те́бе (вас і т. ін.) нема́є (нема́), лайл. — уживається при висловленні крайнього невдоволення, роздратування.
— Щоб ти [собака] здох, — півголосом лається Гаврило. — Немає на тебе погибелі… (Тют., Вир, 1964, 301);
— А-киш, щоб тобі подохли [кури], погибелі на вас немає! (Збан., Переджнив’я, 1960, 366);
Поги́бель його́ зна́є — невідомо, незрозуміло.
— А оружжо [зброю]? — так погибель його зна, як то живо списав [маляр]! (Кв.-Осн., II, 1956, 7).
Значення в інших словниках
- погибель — поги́бель іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- погибель — (смерть) загибель, загин, погуба, д. згуба; (руїна) нищення, руїна, руйнація, руйнування, фр. пропасть i style="color:green">н.</i> іти на <i style="color:green">п.</i, (на кого) пропад <н. нема пропаду на>; З. П. зникнення. Словник синонімів Караванського
- погибель — див. смерть Словник синонімів Вусика
- погибель — і рідко погибіль, -і, ж. Передчасна, насильницька смерть; гибель. || Руйнування, занепад, знищення чого-небудь. || перен. Кінець існування чого-небудь; зникнення. Згинати в три погибелі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- погибель — Загин, згуба, зник, занепад, завал, повал, спад, див. погуба Словник чужослів Павло Штепа
- погибель — Поги́бель і -біль, -белі, -белі, -бе[і]ллю; -белі, -лей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- погибель — ПОГИ́БЕЛЬ, і рідко ПОГИ́БІЛЬ, і, ж. Передчасна, насильницька смерть; гибель. Б'ють козаки напропаще [напропале]; іскри сипляться густо, і от-от комусь погибель! (П. Куліш); – Вогонь на мене!... Словник української мови у 20 томах
- погибель — в три поги́белі, зі сл. зігну́тися, зго́рбитися, ско́рчитися, скрути́тися і т. ін. 1. Дуже сильно; низько. Відкатні штреки (в шахті) низенькі, і коногон згинається в три погибелі, посвистуючи на коника, який тягне вагонетки (Ю. Фразеологічний словник української мови
- погибель — ЗАГИ́БЕЛЬ (смерть, звичайно передчасна, — в бою, від нещасного випадку тощо), ГИ́БЕЛЬ, ПОГИ́БЕЛЬ, ЗАГИ́Н, ЗГУ́БА розм., ПОГУ́БА заст., ЗАГУ́БА діал., ЗАГЛА́ДА діал., ЗГИН рідко. Загибель Івана Антоновича була для роти гіркою несподіванкою (О. Словник синонімів української мови
- погибель — Погибель, -лі ж. 1) Гибель, погибель. Як не зведе вона його з світу, то ще одно місце зостається, де його погибель учиниться. Рудч. Ск. І. 135. 2) зігнутися у три погибелі. Сильно согнуться, сгорбиться. Ном. № 3042. Ізогнувсь у три погибелі. Драг. 165. Словник української мови Грінченка