погибель

ПОГИ́БЕЛЬ, і рідко ПОГИ́БІЛЬ, і, ж.

Передчасна, насильницька смерть; гибель.

Б'ють козаки напропаще [напропале]; іскри сипляться густо, і от-от комусь погибель! (П. Куліш);

– Вогонь на мене! Це було майже рівнозначно тому, що хтось став би сам кликати на себе погибель (О. Гончар);

* У порівн. Такий миршавий та зачуханий, а жер за десятьох, той Охрім, як перед погибеллю (Григорій Тютюнник);

// Руйнування, занепад, знищення чого-небудь.

Хто жар, хто губку з сірниками .. Погибель мчали кораблям (І. Котляревський);

Бережуть своє царство смереки! Стоять тисячолітнім муром і гадають витримати до кінця, до загальної погибелі (Г. Хоткевич);

А ви хіба стояли на розпутті, Коли погибель надійшла панам..? (Д. Павличко);

// перен. Кінець існування чого-небудь; зникнення.

Я знаю одного поета, що склав собі афоризм: “гарна рифма [рима] – погибель для ідеї!” (Леся Українка).

○ (1) На поги́бель – те саме, що На біду́ (див. біда́¹).

– Над Іквою було село, У тім селі на безталання Та на погибель виріс я. Лихая доленька моя!.. (Т. Шевченко);

– Як се – хліб жати?.. Хіба є така машина?.. – А лихий знає тих німців! Може, вони на нашу погибель і таку машину вигадали (Панас Мирний);

– Вип'ємо, товариші, за Січ, щоб довго вона стояла на погибель бусурманам (О. Довженко);

– Як ти вирядився молодицям на погибель! (Ю. Збанацький).

◇ (2) В три поги́белі (в три дуги́, в дугу́ і т. ін.), зі сл. зігнутий, зігнутися, згорблений і т. ін. – дуже сильно; низько.

Йому на думку спала зігнута в три погибелі постать Чижика (Панас Мирний);

Дід Прокіп, зігнутий в дугу, так як би чогось пильнуючи під ногами, з'являвся у завулку (П. Панч);

Навіть коли вгледіли згорбленого в три погибелі чоловіка на сосновому окоренку біля входу до землянки, не відчули біди (І. Головченко і О. Мусієнко);

Гну́ти (згина́ти, скру́чувати) / зігну́ти (скрути́ти) в дугу́ (в три дуги́, в три поги́белі) див. гну́ти;

Гну́тися (згина́тися) / зігну́тися в дугу́ (в три поги́белі) див. гну́тися;

(3) Поги́белі на те́бе (вас і т. ін.) нема́є (нема́), лайл. – уживається при висловленні крайнього невдоволення, роздратування.

– Щоб ти [собака] здох, – півголосом лається Гаврило. – Немає на тебе погибелі... (Григорій Тютюнник);

– А-киш, щоб тобі подохли [кури], погибелі на вас немає! (Ю. Збанацький);

(4) Поги́бель його́ зна́є – невідомо, незрозуміло.

– А оружжо [зброю]? – так погибель його зна, як то живо списав [маляр]! (Г. Квітка-Основ'яненко);

Ско́рчитися в три поги́белі див. ско́рчуватися;

Скру́чуватися / скрути́тися в три поги́белі див. скру́чуватися.