1. Приповідки або українсько-народня філософія

погибати

Погиб, як швед під Полтавою.

Пропав, як швед під Полтавою.

Попав у безвихідну ситуацію.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. погибати — погиба́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. погибати — Погиба́ти. Гинути, пропадати. Русини (і люд, і інтелігенція) упадають тілом і душею погибають, щезають (Б., 1895, 2, 4) // рос., стсл. погибать — гинути, пропадати. Українська літературна мова на Буковині
  3. погибати — -аю, -аєш, недок., погинути і рідко погибнути, -ну, -неш; мин. ч. погинув, -нула, -нуло і рідко погиб, -ла, -ло; док. 1》 Переставати жити; вмерти, пропасти. || Зазнавати руйнування, занепаду, знищення. || Потрапляти у тяжке, безвихідне становище. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. погибати — Гинути, загинути, згинути, вигинати, вигинути, погинути, пропадати, пропасти, попропадати, валитися, завалюватися, завалитися, позавалюватися, розвалюватися, розвалитися, порозвалюватися, падати, упадати, упасти, повпадати Словник чужослів Павло Штепа
  5. погибати — Погиба́ти, -ба́ю, -ба́єш, -ба́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. погибати — ПОГИБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОГИ́НУТИ і рідко ПОГИ́БНУТИ, ну, неш; мин. ч. поги́нув, нула, ло і рідко поги́б, ла, ло; док. 1. Переставати жити; вмерти, пропасти. Словник української мови у 20 томах
  7. погибати — хоч на мі́сці погиба́й. Уживається для вираження досади, незадоволення з приводу дуже тяжкого чи безвихідного становища. — Але оте “молоде покоління” — Господи, се вже такі собаки, такі дзявкуни, що хоч на місці погибай! (І. Франко). Фразеологічний словник української мови
  8. погибати — ЗАГИ́НУТИ (померти, звичайно передчасно — в бою, від нещасного випадку і т. ін.), ЗГИ́НУТИ (ІЗГИ́НУТИ рідко), ПОГИ́НУТИ, ПОГИ́БНУТИ, ПРОПА́СТИ, ЗАНАПАСТИ́ТИСЯ, УГРО́БИТИСЯ (ВГРО́БИТИСЯ) розм., НАКРИ́ТИСЯ фам., ЗГИ́БНУТИ діал. Словник синонімів української мови
  9. погибати — ПОГИБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОГИ́НУТИ і рідко ПОГИ́БНУТИ, ну, неш; мин. ч. поги́нув, нула, ло і рідко поги́б, ла, ло; док. 1. Переставати жити; вмерти, пропасти. Словник української мови в 11 томах
  10. погибати — Погиба́ти, -ба́ю, -єш сов. в. поги́бнути, -ну, -неш, гл. Погибать, погибнуть. Вірне любила, як присягала в вірности емірати, да й прийшлося за мою вірность в нещасті погибати. Чуб. V. 184. Ніч мати не дасть погибати. Н. Вол. Словник української мови Грінченка