подавати

ПОДАВА́ТИ¹, даю́, дає́ш, недок., ПОДА́ТИ, да́м, даси́, док.

1. кому, що. Давати, передавати що-небудь комусь, кудись.

Сіно було скинуте в довгий вал, і, щоб його не складати в копиці, вони прямо з валу подавали на віз. Старий подавав, німий викладав (М. Томчаній);

Короп виймив [вийняв] письмо і подав Василеві-писареві (Л. Мартович);

Витяг [днювальний] товстенну Біблію з напіввіддертою оправою .. і подав Тарасу Григоровичу (З. Тулуб);

Як Бог дасть, то і в вікно подасть (Номис);

// Давати, приносячи що-небудь, роблячи послугу, прислуговуючи комусь, обслуговуючи когось.

Досталось од губернатора і справнику і всім судящим, що все здавались на секретарів, діла не хотіли знати, а підписували те, що їм подавали (Г. Квітка-Основ'яненко);

Кріпак Шевченко люльку пану З дитинства мусив подавать... (В. Еллан-Блакитний);

– А коли постарієш – що ж тоді? .. ніхто й води тобі не подасть (Г. Хоткевич);

Боженко люб'язно подав інспекторові стілець (О. Довженко).

2. кому, що. Підносити, дарувати що-небудь.

Подарунок подавати;

// перен. Наділяти чим-небудь.

Пошли їй, Господи, подай! Подай їй долю на сім світі І більш нічого не давай (Т. Шевченко).

3. кому, що і без дод. Приносити, ставити на стіл (їжу, напої і т. ін.).

Уміла готувати, та не вміла подавати (прислів'я);

Вона й привіталася, і снідання подала (Марко Вовчок);

– Це я казала, щоб пізніше подала до столу, – заступається за наймичку Дарина (М. Стельмах).

4. кому, що і без дод. Давати милостиню, пожертвування.

– В домі своєму і я між людей колись жив собі тихо В щасті й достатку й не раз подавав подорожній людині (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);

– Боже! – скрикнула дитина: Хто подасть мені шматка; Де притулок сиротина Під негоду одшука? (П. Грабовський);

Він живе життям жебрака, так, він змушений їсти один раз на день те, що подадуть добрі люди (Ю. Збанацький).

5. що. Підкочувати, підганяти засоби пересування до місця призначення (для навантаження, посадки і т. ін.).

Вона [баронеса] підвела голову і сказала до служниці: – Кажи, хай подають карету (Леся Українка);

Ліспромгосп контору у Вижниці зорганізував, план одержав на вивіз лісу, днями й платформи під нього подавать почнуть (І. Муратов);

З тресту Захар Петрович вийшов останнім. До нього звертався шофер Коля, питаючи, коли подати машину (О. Гуреїв);

// Доставляти до місця призначення (що-небудь необхідне для безперебійної роботи, постійної дії і т. ін.).

Йому показували горно, Як шихту в домну подають (Я. Шпорта);

Колись цвіли сади Семіраміди, і одбігало з Нілу сто двадцять рівчаків, і подавали воду в поле і на гору (П. Тичина);

– Товаришу Мухтаров, .. горизонт знижується під гору. Води сюди не подати (Іван Ле);

// кого. Доставляти кого-небудь кудись.

Подати хворого до операційної.

6. що і без дод. Переміщувати, пересувати, відхиляти в певному напрямку, надавати якогось положення.

– Ну, от коли застрягне в баюрі віз, то його трохи подають назад, а потім і легше вискакують уперед (М. Стельмах);

Уймився [схопився] [Іван] обома руками за колик, пустив голову межи руки, подав ноги назад (Л. Мартович);

Зовсім спустошений .. плентається Худяков за Глушаком, розставивши руки, розчепіривши пальці і подавши злегка голову вперед (О. Довженко).

7. що. Звертатися куди-небудь, до когось із проханням, заявою, скаргою тощо (перев. у письмовій формі).

– Всі кинулись по інститутах, по технікумах, всі заяви подаєте, а я що: в бога теля з'їв? (О. Гончар);

На Щуку хтось бумагу в суд подав, Що буцімто вона такеє виробляла, Що у ставу ніхто життя не мав (Л. Глібов);

Орлові Муха скаргу подала: – Мене всі б'ють, бо дуже я мала (В. Симоненко);

// Повідомляти що-небудь комусь (перев. у письмовій формі) з метою оцінки повідомлюваного або прийняття рішення.

Я подавав на розгляд Ради нашого Т-ва Вашу пропозицію (М. Коцюбинський);

Він подає комісії вже другий проект пам'ятника (І. Волошин);

[Перун:] Ось я вас зараз усіх посписую і ще нині подам до староства всіх, хто ту [тут] є, що бунт робили! (І. Франко);

У Якутську геодезистам запропонували подати звіт про .. роботу (з наук.-попул. літ.).

8. що. Викладати що-небудь, розкривати, доводити до свідомості.

Коли люду до уст розуміння своє Ти збажаєш [забажаєш] як слід подавать, – Знай: забута верства богом на світі є.., То на неї зверни працювать! (П. Грабовський);

К. Квітка вважав, що подавати студентам на лекціях можна тільки те, що в даний час точно встановлено наукою (з наук. літ.);

Можна буде історію ту подати з гумористичним забарвленням, щоб не так уразити (А. Головко);

// кого, що. Передавати характерні риси кого-, чого-небудь у творах літератури, мистецтва; зображати, відтворювати.

– Боролась ти [Леся Українка] в житті своїм, дерзала, – чи так же я тебе тут подаю? (П. Тичина);

А потім до кону – всім проти закону – Не панну шляхетну подав, А просту дівчину нам вивів і – диво! Її, як живу, змалював (Панас Мирний);

Міркую так: коли б мені схотілось Подати образ нашої доби У простій алегорії, – я взяв би Отой сталевий журавлиний ключ (М. Рильський).

9. що. Висловлювати, вимовляти що-небудь.

А із пекла того один образ сумний, Милий образ святої людини, У крові, подавав: – Час минеться страмний! Жди нехибно ясної години! (П. Грабовський);

За своєю звичкою Микола підсів до Катьки й тихенько, майже на вухо, подавав свої глумливі інформації (Л. Смілянський);

Початкову ідею подав старий із довгою сивою бородою, який ледве пересував ноги (Ю. Яновський);

// Підказувати, суфлірувати.

Суфлер теж не міг одірвати заворожених очей од Насті, .. кивав їй, моргав з будки, поки загубив у зшитку ті слова, які мав подавати (С. Васильченко);

Суфлер почав подавати слова .. Підказування було чути аж на гальорці (П. Панч).

10. що. У сполуч. з багатьма іменниками, перев. дієслівного походження, називає дію, зміст якої визначається значенням відповідного іменника.

Подавати раду; Знов офіцер подав команду, – і опустились дула вниз (В. Сосюра);

За пророками ж бігли ми вслід до Ваама, потім до Нініба, всім служили богам – ні один не подав ні рятунку, ні хліба (Леся Українка);

Йосипа Осокіна знали в Дніпропетровську як чесного лікаря, який завжди подасть безкорисливу допомогу (Д. Ткач);

// У сполуч. з ім. знак, ознаки тощо означає робити, зробити, здійснювати, здійснити, виявляти, виявити.

Завзятий отаман .. все далі та далі простував, ведучи позад себе здоровенну валку десятників з дрюками, з паліччям, між котрою і не видко б було двох невеликих хлоп'ят, коли б вони не подавали ознаки про себе своїм пискливим ревом (Панас Мирний);

Коли почало вечоріти, Тарас Потреба, що стояв біля командира, подав знак (І. Микитенко);

Наш новий знайомий, здавалося, спав мертвим сном. Він подав ознаки життя тільки вже тоді, коли той крик затих (Ю. Збанацький).

11. кого, що, наказ. сп. подава́й, подава́йте, пода́й, пода́йте і інфін. Виражає заклик або наказ віддавати кого-, що-небудь у чиєсь розпорядження.

– Як же поляже кармазин [багатій], тоді дочку нам подавай, хоч лусни! (П. Куліш);

Комбайн не любить “вальсів” – йому простір подавай, тоді він себе покаже (Остап Вишня);

Людей, людей мені подайте! Я так за ними затужив! (О. Маковей);

Щорс кинувся з тендера в натовп: – Подати командира! (О. Довженко).

12. кому і без дод. Надсилати, відправляти що-небудь комусь, кудись.

Я прийшов до пошти надати листа. Переді мною стояв солдат .. – подавав телеграму (Г. Хоткевич);

В неділю, як у мене буде більш вільного часу – напишу і подам на пошту (М. Коцюбинський);

// Повідомляти, передавати що-небудь комусь.

Пес оповідає Вовкові, що чувати в селі, а Вовк Псові подає лісові новини (І. Франко);

А спитай [Лілеє] лишень мого братика, чи хутко він має виїхати до Америки і чи буде ласкав хоч мені подати свою адресу? (Леся Українка).

13. що. Обліковувати, записувати що-небудь.

– То пан радить .. при конскрипції подавати менше худоби, ніж маємо (І. Франко);

// Виражати які-небудь величини у відповідних одиницях.

Відстані до зір, беручи до уваги їх колосальність, звичайно подають у світлових роках або в парсеках (з навч. літ.).

14. кого, що. Вміщати, включати куди-небудь.

Як в газеті на портреті Подали передових – Стала жінка на прикметі 1 в старих, і в молодих (С. Олійник).

Дава́ти (подава́ти) / да́ти (пода́ти) вість (ві́стку) див. дава́ти;

Дава́ти (подава́ти) / да́ти (пода́ти) сигна́л див. дава́ти;

Да́ти / пода́ти стрим див. дава́ти;

Заявля́ти (подава́ти) / заяви́ти (пода́ти) проте́ст див. заявля́ти;

Іти́ (вихо́дити, подава́ти) / піти́ (ви́йти, пода́ти) у відста́вку <�Бра́ти / взя́ти відста́вку> див. іти́;

(1) Не пода́ти помічно́ї руки́ кому і без дод. – не підтримати когось, не допомогти кому-небудь.

– Тратять наші громади свої права, свої ґрунти, свої ліси і тратитимуть до останку, якщо ніхто не подасть їм помічної руки (І. Франко);

Сотні людей перейшли,не замітили бідака, не подав ніхто помічної руки (С. Ковалів);

(2) Подава́ти (дава́ти) / пода́ти (да́ти) на ча́сточку – пожертвувати на церкву в ім'я здоров'я ближнього або родича, а також за упокій душі померлого.

Одна Мотря щонеділі, щосвята ходила до церкви та подавала як не шага, то копійку на часточку за здоров'я Максима (Панас Мирний);

– Проскуру спекти можна, на часточку подати попові о здравії болящої Горпини... (О. Донченко);

Треба буде Акафіст на[й]няти Миколаєві святому Й на часточку дати; Бо щось Марко забарився... Може, де в дорозі Занедужав (Т. Шевченко);

(3) Подава́ти на́тяк – натякати на що-небудь.

Я реготала якось зовсім не до речі (очевидно, хміль заохочував), але Чагар і натяку не подавав, що він може мене вважати за дурочку (М. Хвильовий);

(4) Подава́ти / пода́ти до су́ду (в суд, на суд) – те саме, що Позива́ти в суд (до су́ду) (див. позива́ти).

[Прісцілла:] Коли побачить хто й подасть до суду, що ти вчащаєш на нічнії збори громади потайної, – не вборонить тебе ні зброя, ні одвага знана (Леся Українка);

Скаржилася [Магда] на фейлетон в газеті: “То я на них в суд подам!.. Скомпрометували мене на весь світ!..” (М. Томчаній);

(5) Подава́ти / пода́ти на стіл – подавати якісь страви для їжі.

– Домна подає на стіл вечерю (М. Коцюбинський);

Подаючи на стіл, краєм вуха уважно прислухалась Наталка до .. розмов (О. Гончар);

(6) Пода́ти (рідше да́ти, учини́ти і т. ін.) / подава́ти (рідше дава́ти, учиня́ти і т. ін.) по́зов на кого, куди і без дод. – порушити, розпочати судову справу.

Не так розсердиться добродій, коли пан возний позов дасть (І. Котляревський);

Раз на мірошника мужик позов подав, Що він пшеницю всю не помолов – подрав (Л. Боровиковський);

[Констанцій:] Пробач... я хтів сказати, є відомість, що Туллія вже позов учинила у суд про половину всіх маєтків, – се нібито належить їй від тебе (Леся Українка);

Жінки і матері забитих повстанців подали позов на глитаїв, які вчинили розправу (В. Кучер).

◇ Дава́ти (подава́ти) / да́ти (пода́ти) знак див. дава́ти;

Дай (рідко пода́й) Бо́же (Бог, Го́споди) див. дава́ти;

Не дава́ти (не подава́ти) / не да́ти (не пода́ти) знаку́ (взнаки́) див. дава́ти;

(7) Не подава́ти (не пока́зувати) / не пода́ти (не показа́ти) ви́гляду (ви́ду) – не виявляти своїх почуттів, думок, ставлення до чогось і т. ін.

Вони хотіли б мати отаку проворну невістку .. Знає це й Дмитро, але, звісно, й вигляду не подає (М. Стельмах);

– Натерпілася [Вутанька] від багачів. Виду не подавала, а скільки тих сліз потаємці ночами виплакала, – одна лиш подушка знає (О. Гончар);

Він був злий і нарочито мовчав. Павло помітив це зразу, як тільки в хату зайшов, але не показував виду (В. Кучер);

Виду не подала Тамара, що приємно їй було це почути (А. Хижняк);

Підно́сити (подава́ти) / піднести́ (пода́ти) на блю́дечку (на блю́ді, на тарі́лочці) [з голубо́ю облямі́вочкою] див. підно́сити;

(8) Подава́ти (дава́ти) / пода́ти (да́ти) зві́стку:

а) сповіщати, повідомляти про кого-, що-небудь.

Цигуля подає зрідка звістку про себе: оце вже одбув каторгу, на поселення вийшов... (А. Головко);

А козаки було, як треба дать звістку, що йдуть, то й запалять березу або друге яке дерево над Дніпром (Марко Вовчок);

б) виявляти себе яким-небудь чином.

Марина подає звістку: або стихенька пісню заспіває, або зачукика малого (Панас Мирний);

(9) Подава́ти (дава́ти, простяга́ти) / пода́ти (да́ти, простягти́) [бра́тню, помічну́ і т. ін.] ру́ку [допомо́ги] кому і без дод. – підтримувати когось, допомагати кому-небудь у скрутний для нього час.

Не знаєш ти [чехословацький вчений] мене, і я тебе не знаю, Та руку мій народ твоєму подавав (Д. Павличко);

Тратять наші громади свої права, свої ґрунти, свої ліси і тратитимуть до останку, якщо ніхто не подасть їм помічної руки (І. Франко);

(10) Подава́ти / пода́ти наді́ю (наді́ї):

а) обнадіювати, давати підставу сподіватися чогось.

Я вам безмірно вдячний за щирість до мене, ота щирість Ваша подає мені надію й на Вашу поміч (М. Коцюбинський);

Оглянули багато розкішних квартир і навіть прицінилися до однієї, подавши господареві надію, що в кінці тижня .. візьмемо її (Олесь Досвітній);

б) (тільки недок.) давати підставу чекати успіхів у якій-небудь галузі діяльності (про людину).

Потьомкін усунув від командування севастопольською парусною ескадрою Войновича, призначивши на його місце молодого Ушакова, що подавав великі надії як флотоводець (С. Добровольський);

(11) Подава́ти / пода́ти на пота́лу (глум), рідко – те саме, що Віддава́ти (дава́ти) / відда́ти (да́ти) на пота́лу (глум, по́сміх) (див. віддава́ти).

Радий я вам одслужити, Вас до смерті доглядіти, Як мене ви доглядали, На поталу не подали (І. Манжура);

(12) Подава́ти / пода́ти при́клад – бути, служити взірцем, зразком.

Марія багатьох жінок навколо себе згуртувала, в усьому подавала приклад (І. Цюпа);

[Долорес:] Ми, Анно, з тобою по́други щонайвірніші, – ти можеш все мені казать по правді. [Анна:] Спочатку ти мені подай сей приклад (Леся Українка);

І знає в дружині з нас кожен: Слова її [вожатої] певні й тверді. Як треба, в навчанні поможе І приклад подасть у труді (В. Бичко);

(13) Подава́ти / пода́ти рушники́ за кого, кому, етн. – про дівчину – під час сватання давати згоду на одруження з кимось, перев'язуючи спеціально приготованими рушниками сватів(посланців того, хто сватає дівчину).

Після провід подає [Оришка] за нього рушники, а після ушестя, на клечальній, і весілля буде (Г. Квітка-Основ'яненко);

Хотіла – не хотіла бідна Олена, подавала увечір [увечері] рушники, а взимі відогралося [відгуляли] й весілля (Ю. Федькович);

Невдовзі прочув [Остап], що старости були од Легейди, що й рушники [їм] подавали (А. Головко);

Мелашка втерла сльози рукавом і подала старостам рушники (І. Нечуй-Левицький);

(14) Подава́ти / пода́ти [свій] го́лос:

а) видавати певні звуки, обзиватися.

Наливайка пекли у мідному бику: уся Варшава збіглася послухати, як зареве бик, та нічого не почули – істлів, сердешний, а голосу не подав (О. Стороженко);

– Ви! Жовтороті! – несподівано подав голос Левченко. – Та як ви так смієте про неї? (О. Гончар);

– А чому на Різдво активізується нечиста сила? – подала голос .. красива сусідка справа (А. Крижанівський);

б) (за кого – що.) висловлюватися на захист кого-, чого-небудь, на чиюсь користь.

Подаю свій авторський голос за участь Лілі і Оксани Ст. [Стешенко] в моїй драмі (Леся Українка);

Я голос подаю за людськість і людину, За міста цвіт гінкий, за красний зріст села (М. Рильський);

(15) Подава́ти / пода́ти сло́во:

а) пообіцяти що-небудь один одному, усім або багатьом.

Подавали [товариші] один одному слово не розлучатися, щиро гуртом за кожного обстоювати (Б. Грінченко);

б) погоджуватися.

Кілька чоловік таких, що подали слово стояти вкупі з Зіньковим товариством, зовсім не прийшло в громаду Гр (Б. Грінченко);

в) обіцяти одружитися з ким-небудь.

[Химка:] Іване, голубе мій!.. Невже ти думаєш, я ворог твій? Нащо ж я тобі слово подавала? (Панас Мирний);

(16) Пода́ти / подава́ти прави́цю – духовно поєднатися, побрататися з ким-небудь.

Однокровному народу Наш народ подав правицю На єднання, на помогу (М. Рильський);

(17) Пода́ти себе́ на сміх – те саме, що Нароби́ти собі́ смі́ху (див. наро́блювати).

Прохор Осауленко був козак не з величних; щира душа, себе на сміх не подасть (П. Куліш);

(18) Руко́ю пода́ти – зовсім близько, недалеко.

Від Солоних Хуторів уже рукою подати до містечка (О. Донченко);

Від Сімферополя до Євпаторії рукою подати (Ю. Збанацький);

(19) Ті́льки [так (і)] подава́й / пода́й – уживається для підкреслення чиєї-небудь можливості, потреби, чийогось бажання робити щось.

– Це хлопці навмисно придумали вам для буксира танка послати. А Єгипті цього тільки подавай... (О. Гончар).

ПОДАВА́ТИ², аю́, ає́ш, док., що.

Дати всім або багатьом, усе або багато чого-небудь.

Отаман .. подавав вербівцям ножі і вони почали зішкрібать луску з риби (І. Нечуй-Левицький).