подавати

дава́ти (подава́ти) / да́ти (пода́ти) знак кому і без додатка. Повідомляти, інформувати кого-небудь про щось яким-небудь рухом, звуком і т. ін.; сигналізувати. Змахнув рукою Тиміш — теж дав знак своїм (О. Довженко); Ворог іде. А Дмитрій спокійний, знає, що не полізуть татари зразу, та й вартові пильно стежать, помітять щось, то знак дадуть (А. Хижняк).

не дава́ти (не подава́ти) / не да́ти (не пода́ти) знаку́ (взнаки́) про що. Не показувати, не виявляти своїх почуттів, думок, ставлення до чогось і т. ін. І хоч серденько його (Юрасика) завмирало, він і взнаки не давав, як йому боязко (З. Тулуб); Впізнав царя селянин, тільки не подає про це знаку (І. Волошин); Боїться (Галя) поворухнутися, щоб не дати знаку, що вона ще жива, що вона все чує (Панас Мирний); Канцлер Замойський навіть і взнаки не дав, що помітив сотникову помилку (І. Ле).

не подава́ти (не пока́зувати) / не пода́ти (не показа́ти) ви́гляду (ви́ду). Не виявляти своїх почуттів, думок, ставлення до чогось і т. ін. Вони хотіли б мати отаку проворну невістку .. Знає це й Дмитро, але, звісно, й вигляду не подає (М. Стельмах); — Натерпілася (Вутанька) від багачів. Виду не подавала, а скільки тих сліз потаємці ночами виплакала,— одна лиш подушка знає (О. Гончар); Він був злий і нарочито мовчав. Павло помітив це зразу, як тільки в хату зайшов, але не показував виду (В. Кучер); Виду не подала Тамара, що приємно їй було це почути (А. Хижняк).

підно́сити (подава́ти) / піднести́ (пода́ти) на блю́дечку (на тарі́лочці). Давати можливість кому-небудь мати, одержувати щось без будь-яких затрат, зусиль. Всяка робота вимагає старанності й уміння і до всього треба рук прикласти. Бо ніхто не піднесе нам готового на тарілочці (З журналу); — То що ж, може, партійна організація на блюдечку подасть цьому нерозгаданому сфінксові (Преображенському) свою згоду (Іван Ле). підно́сити (піднести́) на блю́ді. — Хіба мало ще серед нас отаких, що ждуть, сподіваються: десь хтось за нас і цю революцію зробить. На блюді піднесе (А. Головко).

подава́ти (дава́ти, простяга́ти і под.) / пода́ти (да́ти, простягти́ і под.) (бра́тню (помічну́ і т. ін.)) ру́ку (допомо́ги) кому і без додатка. Підтримувати когось, допомагати кому-небудь у скрутний для нього час. Не знаєш ти (чехословацький вчений) мене, і я тебе не знаю, Та руку мій народ твоєму подавав (Д. Павличко); Тратять наші громади свої права, свої ґрунти, свої ліси і тратитимуть до останку, якщо ніхто не подасть їм помічної руки (І. Франко).

подава́ти / пода́ти (свій) го́лос. 1. Видавати певні звуки, обзиватися. Наливайка пекли у мідному бику: уся Варшава збіглася послухати, як зареве бик, та нічого не почули — істлів, сердешний, а голосу не подав (О. Стороженко); — Ви! Жовтороті! — несподівано подав голос Левченко. — Та як ви так смієте про неї? (О. Гончар); — А чому на Різдво активізується нечиста сила? — подала голос .. красива сусідка справа (А. Крижанівський). 2. за кого—що. Висловлюватися на захист кого-, чого-небудь, на чиюсь користь. Подаю свій авторський голос за участь Лілі і Оксани Ст. (Стешенко) в моїй драмі (Леся Українка); Я голос подаю за людськість і людину, За міста цвіт гінкий, за красний зріст села (М. Рильський).

пода́ти / рідко подава́ти ду́мку. Запропонувати що-небудь, висловити пропозицію. Думку тоді подала ясноока богиня Афіна Мудрій Ікарія доньці .. Лук женихам принести для змагань в Одіссеєвім домі… (Переклад Б. Тена); Підійшло ще кілька селищанських, оглядали пляму — слід від зниклої таблиці. Семко Дейнека подав думку, що треба б і міліціонера покликати (О. Гончар).

пода́ти / подава́ти прави́цю. Духовно поєднатися, побрататися з ким-небудь. Однокровному народу Наш народ подав правицю На єднання, на помогу (М. Рильський).

ті́льки (так (і)) подава́й / пода́й. Уживається для підкреслення чиєї-небудь можливості, потреби, чийогось бажання робити щось. — Це хлопці навмисно придумали вам для буксира танка послати. А Єгипті цього тільки подавай… (О. Гончар).