подріб
ПО́ДРІБ, діал.
1. род. по́дробу, ч. Потрухи, тельбухи.
Вона свинний [свинячий] подріб продає, а сало з цілого кабана держить (Сл. Б. Грінченка);
На азарі купила подробу (Сл. Б. Грінченка).
2. род. по́дробі, ж. Дріб'язок.
Він був міняйло і їздив однокінкою по селах, промінюючи голки, дзеркальця, шила та всяку господарську подріб за платянки (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- подріб — по́дріб 1 іменник чоловічого роду тельбухи по́дріб 2 іменник жіночого роду дріб'язок Орфографічний словник української мови
- подріб — див. залишок Словник синонімів Вусика
- подріб — діал. 1》 род. подробу, ч. Потрухи, тельбухи. 2》 род. подробі, ж. Дріб'язок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- подріб — НУ́ТРОЩІ мн. (внутрішні органи людини або тварин), СЕРЕ́ДИНА, НУТРО́ розм.; ТЕ́ЛЬБУХИ мн., ПО́ТРУХ (ПО́ТРОХ рідше) перев. мн., БАБЕ́ШКИ мн., діал., ПО́ДРІБ діал. (нутрощі вбитої тварини; зневажл. — про внутрішні органи людини); БЕ́БЕХИ мн., розм. Словник синонімів української мови
- подріб — ПО́ДРІБ, діал. 1. род. по́дробу, ч. Потрухи, тельбухи. Вона свинний [свинячий] подріб продає, а сало з цілого кабана держить (Сл. Гр.). 2. род. по́дробі, ж. Дріб’язок. Словник української мови в 11 томах
- подріб — По́дріб, -робу м. Потроха. Иногда лишь во мн. ч. подроби. Вх. Пч. І. 15. Вона свинний подріб продає, а сало з цілого кабана держить. На базарі купила подробу. Лубен. у. Словник української мови Грінченка