подріб

Значення в інших словниках

1. подріб — по́дріб 1 іменник чоловічого роду тельбухи по́дріб 2 іменник жіночого роду дріб'язок Орфографічний словник української мови
2. подріб — див. залишок Словник синонімів Вусика
3. подріб — ПО́ДРІБ, діал. 1. род. по́дробу, ч. Потрухи, тельбухи. Вона свинний [свинячий] подріб продає, а сало з цілого кабана держить (Сл. Б. Грінченка); На азарі купила подробу (Сл. Б. Грінченка). 2. род. по́дробі, ж. Дріб'язок. Словник української мови у 20 томах
4. подріб — НУ́ТРОЩІ мн. (внутрішні органи людини або тварин), СЕРЕ́ДИНА, НУТРО́ розм.; ТЕ́ЛЬБУХИ мн., ПО́ТРУХ (ПО́ТРОХ рідше) перев. мн., БАБЕ́ШКИ мн., діал., ПО́ДРІБ діал. (нутрощі вбитої тварини; зневажл. — про внутрішні органи людини); БЕ́БЕХИ мн., розм. Словник синонімів української мови
5. подріб — ПО́ДРІБ, діал. 1. род. по́дробу, ч. Потрухи, тельбухи. Вона свинний [свинячий] подріб продає, а сало з цілого кабана держить (Сл. Гр.). 2. род. по́дробі, ж. Дріб’язок. Словник української мови в 11 томах
6. подріб — По́дріб, -робу м. Потроха. Иногда лишь во мн. ч. подроби. Вх. Пч. І. 15. Вона свинний подріб продає, а сало з цілого кабана держить. На базарі купила подробу. Лубен. у. Словник української мови Грінченка