подріб

НУ́ТРОЩІ мн. (внутрішні органи людини або тварин), СЕРЕ́ДИНА, НУТРО́ розм.; ТЕ́ЛЬБУХИ мн., ПО́ТРУХ (ПО́ТРОХ рідше) перев. мн., БАБЕ́ШКИ мн., діал., ПО́ДРІБ діал. (нутрощі вбитої тварини; зневажл. — про внутрішні органи людини); БЕ́БЕХИ мн., розм., БЕ́ЛЬБАХИ (БЕ́ЛЬБУХИ) мн., зневажл., ПЕЧІНКИ́ мн., розм. (звичайно про внутрішні органи людини); ЛІ́ВЕР (нутрощі забитої тварини, що вживаються в їжу). Мені здавалось, що, доки ми доїдемо до станції, у мене, та, певне, і у всіх пасажирів, поодлітають нутрощі (О. Досвітній); Після Покрови знову знайшов (Тодір) біля Синяви свою худобину з виїденою серединою (М. Стельмах); Жандарми позбавили його слуху й скалічили на все життя його нутро (О. Досвітній); Залізла колька у груди (Андрію), вчепився кашель. Печінки вивертало, по ночах ніхто спати не міг (М. Коцюбинський); Пиріжки з лівером.

ДРІБНО́ТА розм. (малі істоти або предмети), ДРІ́Б'ЯЗОК розм., МІЛКОТА́ розм., ПО́ДРІБ діал., ПОДРО́БИЦЯ діал. Корови є по всіх дворах, телиці, свині й поросята, кури й інша дрібнота (Ю. Яновський); Чимало зібралося експонатів на тій виставці — вишиті дівчатками носові хустинки, аплікації.. та всяка інша дрібнота (Ю. Збанацький); Брався тільки дріб'язок, жодна велика рибка більше не попалась (Є. Гуцало); На голос команди повискакувало з дворів ще кілька уланів. Пришпорюючи коня, кожен з них пхав за пазуху добуті гостинці, втоптував кишені різним дріб'язком (Д. Бедзик); Він був міняйло і їздив однокінкою по селах, промінюючи голки, дзеркальця, шила та всяку господарську подріб за платянки (І. Франко); Що там у його купувати: самі сірники та сіль, та така всяка подробиця (Словник Б. Грінченка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подріб — по́дріб 1 іменник чоловічого роду тельбухи по́дріб 2 іменник жіночого роду дріб'язок Орфографічний словник української мови
  2. подріб — див. залишок Словник синонімів Вусика
  3. подріб — діал. 1》 род. подробу, ч. Потрухи, тельбухи. 2》 род. подробі, ж. Дріб'язок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. подріб — ПО́ДРІБ, діал. 1. род. по́дробу, ч. Потрухи, тельбухи. Вона свинний [свинячий] подріб продає, а сало з цілого кабана держить (Сл. Б. Грінченка); На азарі купила подробу (Сл. Б. Грінченка). 2. род. по́дробі, ж. Дріб'язок. Словник української мови у 20 томах
  5. подріб — ПО́ДРІБ, діал. 1. род. по́дробу, ч. Потрухи, тельбухи. Вона свинний [свинячий] подріб продає, а сало з цілого кабана держить (Сл. Гр.). 2. род. по́дробі, ж. Дріб’язок. Словник української мови в 11 томах
  6. подріб — По́дріб, -робу м. Потроха. Иногда лишь во мн. ч. подроби. Вх. Пч. І. 15. Вона свинний подріб продає, а сало з цілого кабана держить. На базарі купила подробу. Лубен. у. Словник української мови Грінченка