1. Словник української мови в 11 томах

подріб

ПО́ДРІБ, діал.

1. род. по́дробу, ч. Потрухи, тельбухи.

Вона свинний [свинячий] подріб продає, а сало з цілого кабана держить (Сл. Гр.).

2. род. по́дробі, ж. Дріб’язок.

Він був міняйло і їздив однокінкою по селах, промінюючи голки, дзеркальця, шила та всяку господарську подріб за платянки (Фр., VIII, 1952, 331).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подріб — по́дріб 1 іменник чоловічого роду тельбухи по́дріб 2 іменник жіночого роду дріб'язок Орфографічний словник української мови
  2. подріб — див. залишок Словник синонімів Вусика
  3. подріб — діал. 1》 род. подробу, ч. Потрухи, тельбухи. 2》 род. подробі, ж. Дріб'язок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. подріб — ПО́ДРІБ, діал. 1. род. по́дробу, ч. Потрухи, тельбухи. Вона свинний [свинячий] подріб продає, а сало з цілого кабана держить (Сл. Б. Грінченка); На азарі купила подробу (Сл. Б. Грінченка). 2. род. по́дробі, ж. Дріб'язок. Словник української мови у 20 томах
  5. подріб — НУ́ТРОЩІ мн. (внутрішні органи людини або тварин), СЕРЕ́ДИНА, НУТРО́ розм.; ТЕ́ЛЬБУХИ мн., ПО́ТРУХ (ПО́ТРОХ рідше) перев. мн., БАБЕ́ШКИ мн., діал., ПО́ДРІБ діал. (нутрощі вбитої тварини; зневажл. — про внутрішні органи людини); БЕ́БЕХИ мн., розм. Словник синонімів української мови
  6. подріб — По́дріб, -робу м. Потроха. Иногда лишь во мн. ч. подроби. Вх. Пч. І. 15. Вона свинний подріб продає, а сало з цілого кабана держить. На базарі купила подробу. Лубен. у. Словник української мови Грінченка