подутися
ПОДУ́ТИСЯ, подму́ся, подме́шся і поду́юся, поду́єшся; мин. ч. поду́вся, дула́ся, ло́ся; мн. подули́ся; наказ. сп. подми́ся, подмі́мося, подмі́ться; док., розм.
1. Дутися якийсь час.
2. перен. Прибрати поважного, гордовитого вигляду (про всіх або багатьох).
Ой уже ж наші та вороженьки та усі подулися (Сл. Б. Грінченка).
3. діал. Потьмяніти, затуманитися (про все або багато чого-небудь).
Зорі подулися (Сл. Б. Грінченка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- подутися — поду́тися дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- подутися — подмуся, подмешся і подуюся, подуєшся; мин. ч. подувся, -дулася, -дулося; мн. подулися; наказ. сп. подмися, подмімося, подміться; док., розм. 1》 Дутися якийсь час. 2》 перен. Прибрати поважного, гордовитого вигляду (про всіх чи багатьох). 3》 діал. Великий тлумачний словник сучасної мови
- подутися — ПОДУ́ТИСЯ, подму́ся, подме́шся і поду́юся, поду́єшся; мин. ч. поду́вся, дула́ся, ло́ся; мн. подули́ся; наказ. сп. подми́ся, подмі́мося, подмі́ться; док., розм. 1. Дутися якийсь час. 2. перен. Словник української мови в 11 томах
- подутися — Подутися, -дмемося, -дметеся гл. 1) Надуться, напыжиться (о многихъ). 2) Надуться, разсердиться (о многихъ). Ой уже ж наші та вороженьки та усі подулися. Гол. І. 256. 3) Потускнѣть, затуманиться. Зорі подулися. Словник української мови Грінченка