подушити

ПОДУШИ́ТИ¹, душу́, ду́шиш, док.

1. кого. Умертвляти, здавлюючи горло й насильно припиняючи дихання усім або багатьом.

А послі Ремових він воїв По одному всіх подушив (І. Котляревський);

[Відьма:] Наплодила, наводила [дітей], Та нема де діти: Чи то потопити? Чи то подушити? (Т. Шевченко).

2. кого, рідше що. Фізично знищити всіх або багатьох.

Турн сили вдвоє прикладає І тарани сам направляє, І браму рушити велить. Упала!.. Стуком оглушила, Троян багацько подушила (І. Котляревський);

* Образно. – Потім після цих двох [дітей] було четверо, бігунчики вже, та прокинулась хвороба та... За один тиждень усіх... подушила (А. Тесленко);

// Роздушити все або багато чого-небудь.

Щосекунди ревуть і плачуть сирени, бо без цього можна б подушити або потопити човни (М. Коцюбинський);

З несподіванки я навіть подушив кілька яєчок (Л. Смілянський).

3. кого. Фізично знищувати якийсь час.

Кесар трохи посидів на березі, подушив комарів та й посунув до куреня (Ю. Збанацький);

Марія подушила щоки рукою: щоки трохи почервоніли (І. Нечуй-Левицький).

4. кого. Якийсь час завдавати болю, здавлюючи горло.

Трохи подушити суперника і відпустити.

5. що. Стискати, здавлювати що-небудь якись час.

Марія подушила щоки рукою: щоки трохи почервоніли (І. Нечуй-Левицький).

ПОДУШИ́ТИ², душу́, ду́шиш, док., кого, що.

Обприскати духами, надушити злегка кого-, що-небудь.