подушний
ПОДУ́ШНИЙ, а, е, іст.
Стягуваний з кожної душі податного стану.
Петро [І] вирішив замінити численні дрібні збори з селян і посадського населення однією великою “подушною податтю” (з навч. літ.);
– Підведу.., щоб його, як багатшого на все село, зробили зборщиком і подушних, і общественних [громадських], та в щотах [рахунках] його й заплутаю (Г. Квітка-Основ'яненко);
// у знач. ім. поду́шне, ного, ч.; рідше поду́шна, ної, ж. У XVII–XIX ст. – основний прямий податок державі, подать поміщикові, стягувані з кожної душі податного стану.
І день і ніч працювала [вдова], Подушне платила... (Т. Шевченко);
Микола ще більш зажуривсь, бо за помершого батька треба було платить подушне, як за живого (І. Нечуй-Левицький);
– Де б я грошей узяв на подушне? (О. Полторацький);
// Який підлягає обкладанню таким податком.
Одержавши відпускну й здобувши звання художника, Шевченко не став ще повністю вільною, рівноправною людиною. Для цього він повинен був звільнитися з подушного складу (з наук. літ.).
Значення в інших словниках
- подушний — поду́шний прикметник Орфографічний словник української мови
- подушний — -а, -е, іст. Стягуваний з кожної душі податного стану. || у знач. ім. подушне, -ного, ч.; рідше подушна, -ної, ж. У дореволюційній Росії – податок державі, подать поміщикові, стягувані з кожної душі податного стану. || Який підлягає обкладанню таким податком. Великий тлумачний словник сучасної мови
- подушний — як (мов, ні́би і т. ін.) за поду́шне. Невідступно, настирливо. Настане ніч,— думки як за подушне оступлять… (Панас Мирний); Мов за подушне оступили Оце мене на чужині Нудьга і осінь (Т. Шевченко). Фразеологічний словник української мови
- подушний — ПОДУ́ШНИЙ, а, е, іст. Стягуваний з кожної душі податного стану. Петро [І] вирішив замінити численні дрібні збори з селян і посадського населення однією великою «подушною податтю» (Іст. СРСР, II, 1957, 25); — Підведу.. Словник української мови в 11 томах