подяка

ПОДЯ́КА, и, ж.

1. Почуття вдячності за послугу, допомогу, зроблене добро і т. ін.; вияв цього почуття.

Я тепер тяжко слабую і навіть з подякою за книжку дуже опізнився (М. Коцюбинський);

Поранені дивились на нього теплими очима, і в них світилася подяка (В. Кучер);

// Слова, які виражають вдячність; спасибі.

Полтавці .. прохають мене висловити від них сердечну подяку Вам за дарунок (М. Коцюбинський);

– Передайте від нас, севастопольців, щиру подяку і привітання вашим батькам і братам та сестрам (В. Кучер);

// Офіційна позитивна оцінка чиєї-небудь діяльності, праці і т. ін.

За час служби у військовій частині Голубар кілька разів діставав у наказі по частині подяку за зразкову дисципліну й успіхи по службі (Іван Ле);

[Павло:] Макару Івановичу я виніс подяку в наказі (О. Корнійчук).

2. Невизначена, необумовлена плата за яку-небудь послугу.

[Хілон:] Учителю, прийми ж мою подяку... (Подає Антеєві гроші, добувши з калитки) (Леся Українка);

Бразд втішав людей, говорив, що за все це [покорм тіунів] вони сповна одержать подяку – дань на війні, честь від князя, славу на Русі (С. Скляренко).

(1) В (на) подя́ку за що – на знак готовності віддячити за послугу, допомогу, зроблене добро і т. ін.

Окрім того, що набрав він На війні всього без ліку, Ще король йому в подяку Надгороду дав велику (Леся Українка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me