подяка
ПОДЯ́КА, и, ж.
1. Почуття вдячності за послугу, допомогу, зроблене добро і т. ін.; вияв цього почуття.
Я тепер тяжко слабую і навіть з подякою за книжку дуже опізнився (Коцюб., III, 1956, 438);
Поранені дивились на нього теплими очима, і в них світилася подяка (Кучер, Чорноморці, 1956, 69);
// Слова, які виражають вдячність; спасибі.
Полтавці.. прохають мене висловити від них сердечну подяку Вам за дарунок (Коцюб., III, 1956, 122);
— Передайте від нас, севастопольців, щиру подяку і привітання вашим батькам і братам та сестрам (Кучер, Чорноморці, 1956, 545);
// Офіційна позитивна оцінка чиєї-небудь діяльності, праці і т. ін.
За час служби у військовій частині Голубар кілька разів діставав у наказі по частині подяку за зразкову дисципліну й успіхи по службі (Ле, С. Голубар, 1950, 37);
[Павло:] Макару Івановичу я виніс подяку в наказі (Корн., II, 1955, 154).
В подя́ку; На подя́ку; На знак подя́ки за що — на знак готовності віддячити за послугу, допомогу, зроблене добро і т. ін.
Окрім того, що набрав він На війні всього без ліку, Ще король йому в подяку Надгороду дав велику (Л. Укр., І, 1951, 379);
Карпо підніс глухому чоловікові чарку.. Глухий кивнув головою на знак подяки (Досв., Вибр., 1959, 417);
Склада́ти (скла́сти) подя́ку; рідше Віддава́ти (відда́ти) подя́ку (сло́во подя́ки) — висловлювати почуття вдячності.
Молодий хорунжий був творцем пам’ятника, і йому військо устами свойого [свого] підпоручика складало прилюдну подяку (Кобр., Вибр., 1954, 188);
О, недаремно йшли вони [бійці] в кривавий дим.. Квітуча, гомінка, склади подяку їм, Радянська Україно! (Рильський, II, 1960, 40);
Чоловік, гріючись, віддав пошану священному вогню й подяку (Ю. Янов., V, 1959, 134);
Ми, радянські письменники, насамперед, хочемо віддати слово подяки Комуністичній партії, що дала нам змогу рости й розвиватися (Тич., III, 1957, 79).
2. Невизначена, необумовлена плата за яку-небудь послугу.
[Хілон:] Учителю, прийми ж мою подяку… (Подає Антеєві гроші, добувши з калитки) (Л. Укр., III, 1952, 419);
Бразд втішав людей, говорив, що за все це [покорм тіунів] вони сповна одержать подяку — дань на війні, честь від князя, славу на Русі (Скл., Святослав, 1959, 88).
Значення в інших словниках
- подяка — подя́ка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- подяка — Вдячність, дяка; (сердечна) жм. спасибі. Словник синонімів Караванського
- подяка — Винагорода, винагородження, відддяка, віддячення, відплата, вшанування, дяка, нагорода, плата, похвала, пошанування Фразеологічні синоніми: грошова винагорода; грошове винагородження Словник синонімів Вусика
- подяка — [под’ака] -кие, д. і м. -д'ац'і Орфоепічний словник української мови
- подяка — -и, ж. 1》 Почуття вдячності за послугу, допомогу, зроблене добро і т. ін.; вияв цього почуття. || Слова, які виражають вдячність; спасибі. || Офіційна позитивна оцінка чиєї-небудь діяльності, праці і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- подяка — ПОДЯ́КА, и, ж. 1. Почуття вдячності за послугу, допомогу, зроблене добро і т. ін.; вияв цього почуття. Я тепер тяжко слабую і навіть з подякою за книжку дуже опізнився (М. Словник української мови у 20 томах
- подяка — ПОДЯ́КА (почуття, яким відповідають на зроблене добро, послугу, допомогу тощо; вияв цього почуття), ВДЯ́ЧНІСТЬ, ВДЯ́ЧЛИВІСТЬ рідше, ДЯ́КА, ДЯ́КУВАННЯ розм., ПРИЗНА́ННЯ розм. рідше; СПАСИ́БІ у знач. ім. (слова, якими виражають це почуття). Словник синонімів української мови
- подяка — Подя́ка, -ки, -ці; -дя́ки, -дя́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- подяка — Подя́ка, -ки ж. Благодарность. Ном. № 4611. Словник української мови Грінченка