поділений
ПОДІ́ЛЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до поділи́ти.
Доходили [Тетяна з дітьми] до Трьох лісків. Вони тягнулися здовж горбка й були поділені на три частини; від того і Три ліски називалися (Н. Кобринська);
З допомогою Папаня виросла на лісовій галявині невеличка дерев'яна хатинка, поділена на дві половини (О. Донченко);
Сиваш поділений Чонгарським півостровом на дві частини – західну і східну (з наук.-попул. літ.);
Хто і як може у нього взяти його добро? Брат Микола? Дак вони ж із ним уже поділені! (Грицько Григоренко);
Свині на фермі утримувалися великими партіями, поділені на групи за вагою і віком (з газ.);
Перші дні по приїзді Моті дівчата впивалися .. щастям знову відродженої поділеної дружби (В. Козаченко);
* Образно. Я їх [синів] люблю, як сонце й небо, .. вони по-різному, так треба, в житті продовжують мене. Це – я поділений натроє, щоб далі йти в прийдешні дні (В. Сосюра);
// поді́лено, безос. пред.
Барак поділено на п'ять кварталів, і в кожному є начальник (А. Хижняк);
То вона нову хату візьме, то знову стару зоставляє при собі .. То землю знову не так поділено (Панас Мирний).
Значення в інших словниках
- поділений — поді́лений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- поділений — [поуд’ілеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- поділений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до поділити. || поділено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поділений — Поді́лений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- поділений — ПОДІ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поділи́ти. Доходили [Тетяна з дітьми] до Трьох лісків. Вони тягнулися здовж горбка й були поділені на три частини; від того і Три ліски називалися (Кобр., Вибр. Словник української мови в 11 томах